Національні особливості європейських гравюр
Різні техніки гравірування починають розвиватися в Європі в п’ятнадцятому столітті. У цей період гравюра починає користуватися популярністю не тільки в Німеччині, але і у Франції, Нідерландах та Італії, кожна країна, крім загальних технологій, надавала своїм гравюрами невеликі, але значимі національні відмінності. В цей період з’явилося і практично повсюдне поділ праці: художник створював зображення, а гравер переносив його на метал. Були й такі митці, які вивчали і розвивали техніку гравірування самостійно. Зображення повністю створені і вигравірувані однією людиною називалися автогравюрами.
Мистецтво гравірування та його специфічні особливості набувають особливої значущості після винаходу друкарського верстата в 1440 році. В 1490 році почали видаватися ілюстровані книги. В Нюрнберзі, в майстерні великого художника і майстра середньовічної гравюри Альбрехта Дюрера відбувається унікальне відкриття – створена технологія друку тексту і зображень. Застосування цього відкриття відбувається в 1493 році, коли була опублікована перша ілюстрована книга Welchronick («Загальна Хроніка») із зображеннями Мікаеля Вольгемута.
