«Місяцехід-0»
Всього було побудовано чотири самохідних місячних апарату. Найперший з них не досяг мети, оскільки при запуску 19 лютого 1969 року сталася аварія ракети-носія, яка завершилася на 53-й секунді польоту вибухом.
Втрачений при аварії апарат отримав умовне найменування «Луноход-0».
«Місяцехід-1»
Наступний зонд цього типу стартував у складі станції «Луна-17» 10 листопада 1970 року. 17 листопада вона здійснила посадку в західній області Моря Дощів. Зійшовши з посадочної платформи станції, почав свою роботу на Місяці перший радянський місяцехід.
Маса машини становила 756 кг, габарити – 4,42 м в довжину (з відкритою сонячною панеллю), 2,15 м в ширину і 1,92 м у висоту. При русі вона залишала колію шириною 1,60 м. Переміщення по поверхні супутника здійснювалося протягом 11 місячних днів. З настанням місячної ночі кришка корпусу закривалася, і апарат очікував настання дня у стаціонарному стані.
Кілька слів про те, що виявив на Місяці перший радянський місяцехід і яких досяг результатів. Він пропрацював втричі довше запланованого терміну – до 14 вересня 1971 року, обстежив територію площею 80 тис. м2 і пройшов в цілому 10,54 км. На Землю було передано понад 20 тисяч телевізійних знімків і понад 200 панорам Місяця. Фізико-механічні тести ґрунту проводилися понад 500 разів, а хімічний склад його досліджувався в 25 пунктах. Лазерна локація з використанням кутового відбивача, виконана радянськими та французькими вченими, дозволила визначити відстань до супутника Землі з точністю до 3 метрів.
