Прогресуюче обвалення: норми, розрахунок та рекомендації

Історія категорії «прогресуюче обвалення»

Сам цей термін з’явився в 1968 році після роботи будівельної комісії, що вивчала повне руйнування вибухом побутового газу 22-поверхової будівлі лондонського «Ронан Пойнт». Британські проектувальники сприйняли цю трагедію як виклик їх професіоналізму. Масштаб трагедії, яка призвела в мирний час десятки цивільних жертв, знайшов відгук у суспільстві. В результаті інженерних вишукувань у 1970 році до парламентського розгляду були запропоновані зміни до законодавства — нова редакція будівельних норм. В основі змін лежав принцип пропорційності аварії локального впливу, призводить до обвалень.

Для цього в обов’язок проектантам був поставлений розрахунок на прогресуюче обвалення. Необхідність його з 1970 р. регламентувалася законом і, відповідно, з тих пір в Британії він виконується неухильно. Таким чином, було нормативно встановлено:

  • Ще на стадії проекту повинні бути розглянуті можливості небезпечних локальних руйнувань.
  • Максимально зменшується кількість шарнірних з’єднань, а ступінь неразрезности для конструкції підвищується.
  • Вибираються будівельні матеріали, що характеризуються пластичними деформаціями.
  • У конструкцію включаються елементи, які не є несучими при звичайній експлуатації, але при локальних руйнування виконують (повністю або частково) несучі функції.
  • Захист будівель від прогресуючого обвалення проводиться комплексно, враховуючи всі ці фактори. Рік тому розроблений російський звід правил, що регламентує дотримання умов живучості будівель і споруд на етапах їх проектування, реконструкції та капітального ремонту.