Класичний підхід
Після античних вчених знову за вивчення повсякденності життя почали лише на рубежі ХІХ-ХХ століть. Тоді цей термін активно розглядався в рамках фрейдизму, марксизму і структурного функціоналізму, і багато в чому їх напрацювання були схожі. Отже, відповідно до узагальненого думку, повсякденність – це нижчий рівень реальності, величина, якою можна знехтувати. Іншими словами, вона уявлялася якоюсь поверхнею, причому плоскою, за межами якої перебувала глибина. Багато дослідники називали повсякденність завісою фетишистських форм, за якою ховалася справжня, справжня реальність. Окремо варто підкреслити, що ця “завіса” складалася з різних, так би мовити, елементів для представників того чи іншого напрямку:
- Фрейдизм – повсякденність була представлена у вигляді економічних відносин і непотрібних соціальних зв’язків.
- Марксизм – стійкі соціально-психологічні структури, які багато в чому визначали світогляд людини і встановлювали норми поведінки.
- Структурний функціоналізм – світосприйняття.
