Організація, належне нормування, а також оплата праці — категорії, які в комплексі посідають найважливіше місце в системі забезпечення ефективного планування виробництва. Під оплатою праці працівників необхідно розуміти ціну тих трудових ресурсів, які беруть участь у виробничому процесі. В першу чергу вона визначається якістю та кількістю затраченої праці. Суттєву роль відіграють також ринкові фактори. Серед них варто відзначити пропозицію і попит праці; сформовану конкретну ринкову кон’юнктуру; законодавчі норми; територіальні аспекти і так далі. У нашій статті розглянемо сутність і принципи організації оплати праці.
Оплата праці як самостійна категорія
В ринковій економіці заробітна плата виражає ключовий і безпосередній інтерес найманих працівників, наймачів і держави в цілому. Варто зауважити, що дотримання належного балансу інтересів цих трьох сторін вважається одним з основних чинників ефективної організації та впорядкування оплати праці.
Розберемо поняття та принципи організації оплати праці. У російській літературі прийнято розрізняти номінальну (грошову) та реальну зарплати. Так, під номінальною слід розуміти суму коштів, отриману працівником за певний відрізок часу. Реальна заробітна плата являє собою категорію, яка характеризується тим кількістю послуг і товарів, яку може придбати працюючий у разі даного розміру номінальної зарплати і конкретного рівня цін на товарну продукцію, роботи і послуги.
Динамічність ринкового типу економіки, особливо при її становленні (перехідний період в економіці), так чи інакше призводить до змін у реальній заробітній платі з причини інфляційних та цінових процесів. Подібна ситуація викликає необхідність відповідних змін у номінальної зарплати для того, щоб не допустити зниження рівня життя трудящих і забезпечити повноцінне відтворення раб. сили.
