Як і про що розмовляти з батьками?
Шкільні психологи, як і педагоги, спілкуються не тільки з дітьми, але і з їх батьками. Причому розмови зі старшим поколінням вести набагато складніше, ніж з підлітками.
Бесіди з батьками підлітків групи ризику повинні стосуватися тих же тематичних напрямів, що і розмови з самими дітьми. Але, зрозуміло, вибудовування діалогу має бути іншим. Дуже складно розмовляти з батьками, спочатку кичащимися власним «всезнайством» та вороже налаштованими. Подолати таку «захист» вкрай непросто, і єдиного шаблону для розмови не існує. Потрібно спробувати знайти теми, близькі батькам, і не давати їм зрозуміти, що вони в чомусь винні, що упустили у вихованні.
Ще складніше спілкуватися з батьками, які приходять «для галочки». Такий тип дорослих людей характеризується наступним:
- висловлюють згоду з кожним твердженням;
- посилено кивають, зітхають;
- ставлять риторичні запитання з крайньої занепокоєнням на лиці;
- можуть конспектувати сказане;
- не перебивають і не сперечаються.
Для таких батьків дитина апріорі «поганий», і суть їх поведінки виражається в наступному – «підкажіть, навчіть, що ж мені робити». Якщо бесіда проводиться разом з дитиною, то такі батьки йому і символічний запотиличник можуть дати.
Проблема в тому, що як тільки вони виходять за поріг школи – їх поведінка змінюється. Ці люди не сприймають всерйоз психологів і просто демонструють потрібну реакцію для того, щоб від них відчепилися.
Таким чином, завдання фахівця полягає в тому, щоб батьки сприймали його всерйоз, не бачили в ньому ворога і підтримали його зусилля. Пояснювати ж дорослим людям «що добре, а що ні» не потрібно, вони і самі це прекрасно знають.
