Методика VaR для оцінки інвестиційних ризиків
Сьогодні метод VaR дуже популярний серед багатьох інвесторів та банків у системі оцінки ризиків на підприємстві. Його завдання – висловити існуючий інвестиційний ризик одним номером. По суті, VaR – це сумарний збиток, який не перевищує втрату вартості портфеля за будь-який проміжок часу і враховує поточні ймовірності.
Для точного розрахунку необхідно знати функцію розподілу прибутку портфеля за певний період часу. У більшості випадків значення VaR-розрахунків виконуються протягом періоду від одного до десяти днів, у якому рівень довіри дуже високий – до 99 %.
Щоб точно розрахувати VaR, слід розглянути декілька основних параметрів – конкретний період часу (для якого проводяться розрахунки), а також склад і функцію розподілу загальної вартості інвестиційного портфеля.
Здавалося б, інформація не складна для складу портфеля, але на практиці виникають проблеми, особливо коли мова йде про великих підприємствах. В арсеналі минулого можуть бути тисячі активів для відстеження труднощів. Ще один важливий момент – визначення вартості цих інструментів.
Метод оцінки ризиків підприємства VaR був розроблений, щоб максимально полегшити оцінку небезпек і потреб різних категорій інвесторів. Виділяють три основних методи VaR-оцінки. Кожен з них має свої особливості:
- Історичний метод. Він включає в себе вивчення змін цін, що генеруються портфелем за певний період часу в минулому, для розрахунку історичних даних про вартість основних засобів (які вже пройшли). Переваги цього методу в тому, що можна оцінити портфель активів, включаючи похідні інструменти (ф’ючерсні контракти, опціони тощо). Недолік: величезні зусилля по збору історичних даних.
- Аналітичний метод. Він включає ідентифікацію та реєстрацію при розрахунку ринкових факторів, що впливають на вартість портфеля. Перевага полягає в тому, що більшість необхідних параметрів вже є, тому розрахунок VaR досить швидкий. Недолік: низька якість і неточність розрахунків.
- Метод Монте-Карло. Він включає моделювання можливих змін цін на основі ряду припущень. Він також враховує ринкові фактори, які можуть вплинути на ціну портфеля. Перевага цього методу: можливість легко переналаштувати розрахунок з урахуванням економічних прогнозів. Недолік: показує не остаточну ціну портфеля, а єдино можливий сценарій подій, трудомісткість під час розрахунків.
