Глибокий світ і безтурботність
Феофан затворник говорить, що, хто стане твердо слідувати велінням Всевишнього, мають непохитну і непохитну основу, той також стане твердим і стійким. У тих, хто ганяється за минущими цінностями, бентежаться думки. Але лише тільки така людина одумається і повернеться на шлях волі Божої, його думки, як і починання, стануть впорядкованими.
Коли ж він у цьому образі життя набуде нарешті навик, всередині у нього все приходить в безтурботний порядок і спокійний лад. Почавшись в цьому світі, безтурботність і глибокий внутрішній світ перейдуть у наступний життя, перебуваючи там навіки.
Ось що значить «ходіння по волі Божої» – серед загального плину життя навколо нас і постійного, не поточного в нас. Так писав Феофан Затворник.
Приклад довіри до волі Бога
Яскравою ілюстрацією такої довіри є молитва Філарета Московського (18-19 ст.), святителя, єпископа. Він, звертаючись до Господа, говорив про те, що не знає, чого просити в нього. Адже один Бог відає, що йому (Філарета) потрібно. Бог Більше любить його, ніж він може любити Бога. Отче, дай рабові твоєму, чого сам він не вміє просити.
Далі Філарет вигукує: «Не дерзаю попросити у тебе ні розради, ні хреста, лише стою перед тобою. Серце моє відкрито тобі. Ти бачиш потреби, яких я не відаю. Поглянь і сотвори згідно з милості Твоєї. Зціли і вразь, підніми і низложи мене. Безмолвствую і благоговію перед святою твоєю волею та твоїми долями, незбагненними для мене. Вдаюся до тебе і приношу себе в жертву. Не маю я іншого бажання, крім того, щоб виконувати твою волю. Навчи мене молитися і сам у мені молись».
