Слов’янофільство і западничество
Н. А. Бердяєв вважав, що подвійність російської душі «є корінь всіх зол в російській людині». В одній із глав книги автор дає вичерпну відповідь на питання про виникнення причини для революції 1917 року.
Аналіз Витоків і сенсу російського комунізму» дає всі підстави припустити, що цією причиною є поділ мислячих людей Росії на слов’янофілів і західників, тоді як «природне духовний стан російської людини – це щось середнє між цими двома напрямками».
Російська інтелігенція завжди представляла собою не професійне, а ідеологічне об’єднання зі своїми певними цілями.
Росіяни все схильні сприймати тоталітарно, їм чужий скептичний критицизм західних людей. Це є недолік, але це також і гідність і вказує на релігійну цілісність російської душі. У російської радикальної інтелігенції виробилося ідолопоклонницьке ставлення до самої наук. Коли російський інтелігент робився дарвинистом, то дарвінізм був для нього не біологічною теорією, що підлягає спору, а догматом… Тоталітарно і догматично були пережиті російської інтелігенцією сан-симонизм, фур’єризм, гегельянство, матеріалізм, марксизм, марксизм в особливості.
