Ритуали та інтереси
У кінострічці «Меморандум Квиллера» практично немає сцен екшену в звичному для сучасного глядача розумінні. Квиллер не носить зброї, не використовує наворочені шпигунські гаджети. Для автора головне – ритуали. Керівництво англійських спецслужб безперервно п’є чай, при зустрічі зі зв’язковими або резидентами відбувається кодовий обмін сигаретами, навіть якщо ці люди не курять. Антагоністи відрізняються від протагоністів лише акцентом. Нацисти – безумовне зло, Макс фон Сюдов навіть кісточками пальців хрумтить огидно. Але при цьому позиціонується творцями як гідний супротивник, такий собі «німецький джентльмен», майже дзеркальна копія Квиллера. Зловісні неонацисти не кричать про тисячолітньому рейху і не підкидають в припадку руки. Вони байдуже спостерігають за метаннями головного героя. Агенти організації подібні зомбі. Тоді Квиллер і замислюється про масштаб змови: або його немає зовсім, або його учасники всюди.
Трилер «Меморандум Квиллера» сміливо можна рекомендувати до перегляду любителям якісного вдумливого шпигунського кіно.
