Президент
Коли в 1968 році Анджело продав свої акції клубу, навряд чи він думав, що коли-небудь його четвертий син піде в цьому сенсі по його стопах і на посаді президента “Інтернаціонале” знову підніме команду до вершин слави.
Але саме так і сталося. У 1995 році Массімо Моратті став власником цього клубу. Успіхи прийшли не відразу, хоча на покупки дорогих футболістів він витратив кілька сотень мільйонів євро. За десять років “Інтер” нічого не виграв на внутрішній арені, крім одного кубка країни, в Європі ж був у 1998 році завойований кубок УЄФА, що для клубу з такими амбіціями і зоряним складом, очевидно, було неприйнятно.
Дійшло навіть до того, що за вимогами вболівальників Массімо формально поступився посаду президента великому в минулому футболісту, був в ударі складі “нерадзуррі” в часи Еррери, Джачінто Факетті. Але через півтора року той помер від раку, і Массімо Моратті знову повернувся до виконання обов’язків президента.
На цей раз все вийшло краще нікуди. Хав’єр Санетти, Естебан Камбьяссо, Жуліо Сезар, Марко Матерацці, Самюель ето’о, Уеслі Снейдер і інші чудові гравці забезпечили команді безумовну перевагу в чемпіонаті Італії. В цілому при Массімо Моратті статистика “Інтера” вражає: п’ять поспіль виграних першостей країни, чотири кубки і стільки ж суперкубків, але головне – в 2010 році, через 45 років, клуб знову став найсильнішим у Європі, перемігши у фіналі Ліги чемпіонів мюнхенську “Баварію”. Трохи пізніше команда виграла і клубний чемпіонат світу. Ось тепер фанати готові були носити свого президента на руках!
Але ніщо, як мовиться, не вічно. Планам Массімо передати клуб у спадок своєму синові не судилося збутися. У 2013 році індонезійська бізнесмен Ерік Тохир зробив йому пропозицію про купівлю “Інтера”, від якого Моратті не зміг відмовитися…
