Архіви
Лише мала частина архівів родини збереглася до наших днів. Ті, хто обшукував палаци княгині Юсупової, брали коштовності, але нищили всю паперову документацію. Так була втрачена найцінніша бібліотека, яка могла б більше розповісти світу про княгиню. Частина відомостей про неї дійшли до наших днів із спогадів Фелікса Юсупова. В той же час історики не радять повністю довіряти його мемуарів. Відомо, що він дещо прикрасив власну роль у розправі над Распутіним. Погляд його на те, що відбувалося суб’єктивний.
Про Зінаїді відомо, що батько її боявся так і не поняньчити онуків до власної смерті. Княгиня не хотіла засмучувати його, погоджувалася подивитися на тих, хто пропонував їй руку і серце. Але остаточний вибір її супутника життя став несподіванкою для всієї родини. Микола Борисович не противився її вибору. Через рік у подружжя з’явився син Микола, назвали його так на честь діда, який встиг поняньчити онуків.
Відомо, що княгиня докладала зусиль до того, щоб розговорити сина. Він був досить замкнутої особистістю. Вона описувала жах, в який прийшла, коли хлопчик заявив, що в якості подарунка на Різдво хоче, щоб у матері не було інших дітей. Княгиня Юсупова описувала, що пізніше дізналася, що хлопчик сказав так, наслухавшись історій від найнятої для нього няньки. Вона повідомила дитині про найдавніше прокляття аристократичного роду. Няня була звільнена. Але вже княгиня Юсупова з поганим передчуттям чекала наступного дитини. Незабаром Микола помер. Тоді ж чоловік Зінаїди отримав титул князя Юсупова. Хтось стверджує, що згодом прокляття роду проявилося через майже два десятиліття.
