Велика Вітчизняна війна
Коли фашисти напали на Радянський Союз, вже колишній співробітник НКВС Кирило Прокопович Орловський знаходився на території Західного Китаю. У цю країну він був направлений для організації бази радянської агентури у світлі очікуваної війни проти Японії. Досвід Кирила Прокоповича Орловського під час Великої Вітчизняної війни виявився як не можна до речі.
На особисте прохання Орловський був відкликаний, щоб організовувати партизанський рух у Білорусі. Він відразу попрямував в глибокий тил ворога в якості керівника розвідувально-диверсійної групи. До роботи приступив навесні 1942 року. Його поновили на службі в органах держбезпеки. З тих пір Орловський працював у складі Особливої групи НКВС, якою керував Павло Судоплатов.
Це знаменитий диверсант і радянський розвідник, який прославився ліквідацією в голландському Роттердамі одного з провідників українського націоналістичного руху, був організатором вбивства Лева Троцького в Мексиці. У роки Великої Вітчизняної війни Павло Судоплатов служив у різних напрямках. Крім організації партизанських загонів в Білорусії, мінував стратегічно важливі об’єкти під час оборони Москви, вів диверсійну діяльність проти німців на Кавказі. У 1953 році його заарештували як пособника Берії, звинувативши в участі в змові. Після цього Судоплатов симулював психічне божевілля, кілька років провів в спеціальній психіатричній лікарні. Суд засудив його до п’ятнадцяти років в’язниці. Він повністю відбув покарання, у 1992 році був реабілітований. Став відомий завдяки своїм мемуарів під назвою “Спецоперація. Луб’янка і Кремль 1930 – 1950 року”, “Розвідка і Кремль”. Помер у 1996-му у віці 89 років.
Орловський в тилу ворога організував партизанський загін “Соколи”. Це була невелика, але дуже ефективна група. У жовтні 1942-го її члени на парашутах висадилися в Барановицькій області в районі Выгоновского озера. Перед Орловським, як командиром розвідувально-диверсійної групи, було поставлено завдання вести постійну розвідку і спостереження, передавати відомості про розміщення аеродромів та військових частин супротивника, будівництві їм оборонних споруд і складів. Особливо пильно треба було пильнувати про підготовку до ймовірної хімічної війни. До того ж “Соколи” ще й безпосередньо здійснювали диверсії на шосейних і залізних дорогах, знищували техніку і живу силу противника.
Партизанський рух у Білорусі сильно розвинулося за короткий час. Група Орловського вже до середини 1943 року перетворилася в могутній і численний загін, в якому було понад двісті бійців. Із завданнями впоралися більш ніж успішно. Наприклад, в лютому невелика група партизан Орловського знищила велику групу гітлерівських чиновників і офіцерів, на чолі якої був комісар Барановичів Вільгельм Кубі, який керував відразу декількома західними округами в Білорусії. В результаті був убитий обергрупенфюрер СС Захариус, гаупткомиссар Фрідріх Фенц, а також ще десять офіцерів і понад тридцять солдатів.
Сам партизанський загін обійшовся без втрат, але в затяжному бою Орловський отримав важке поранення. З-за нього довелося ампутувати йому руки, до того ж командир партизанів втратив слух. Ампутацію партизанський лікар проводив у польових умовах зазвичай пилкою, не використовуючи наркозу. Орловському відрізали праву руку по плече, на лівій він позбувся чотирьох пальців, слуховий нерв був пошкоджений приблизно на шістдесят відсотків.
Незважаючи на таке серйозне поранення, повернувся в стрій. До командування загоном знову приступив вже в кінці травня. У кінці серпня розвідника відкликали до Москви, а вже у вересні стало відомо про присвоєння йому звання героя Радянського Союзу. Кирило Прокопович Орловський повернувся до сім’ї. Йому була виділена трикімнатна квартира в столиці і персональна пенсія, але пільги і привілеї мало радували героя.
