Кирило Прокопович орловський – співробітник НКВС, один з керівників партизанського руху в Білорусії: біографія, бойовий шлях, нагороди, пам’ять

В числі передовиків

Про колгоспі “Світанок” стало відомо вже через пару років. Слава про нього поширилася далеко за межі району і всієї Могилевської області. У нього почали активно вступати селяни з інших сіл. До того моменту в Мышковичах вже були створені тваринницькі ферми, в касі були гроші, а в коморах – достатньо зерна. Орловський раніше часу не радів, завжди був суворий у підведенні підсумків роботи. Він жорстко поводився з дармоїдами та пияками. Крім грошових штрафів, вони позбавлялися ще і присадибних ділянок, а деякі навіть опинялися на лаві підсудних. До 1960-м років ця політика призвела до дивовижного результату – люди в колгоспі зовсім перестали красти. Більше того, вони зуміли зрозуміти, що чесною працею можуть заробити набагато більше, ніж крадучи. До того ж ті, хто намагався працювати, отримували щедру оплату за системою трудоднів Орловського.

Будучи за своєю природою людиною наполегливим, Орловський шукав підтримки у чиновників найвищого рангу. Був вхожий до багатьох кремлівські кабінети. Він домігся, щоб колгоспники “Світанку”, який давав країні продукції більше, ніж більшість інших господарств, могли користуватися не тільки традиційної оплатою у вигляді картоплі, зерна і овочів, але і реальними грошима, без яких неможливо вирішувати багато побутові проблеми. Вартість трудодня визначалася на спільному зібранні, вона залежала від продемонстрованих результатів.

Історичним для господарства “Світанок” стало 20 січня 1957 року. В цей день розглядався перспективний план розвитку колгоспу. Затверджений варіант передбачав будівництво першого в країні колгоспного санаторію, який з’явився по сусідству зі старовинними липовими алеями. Заробити путівку міг кожен, якщо старанно працював. Після цього протягом двох тижнів він безкоштовно користувався медичним обслуговуванням, його годували, забезпечували повноцінний відпочинок.

Наступним важливим етапом у розвитку господарства і самого села стало будівництво середньої школи. Двадцять відсотків її вартості Орловський сплатив із власних заощаджень. Ще через рік в самих Мышковичах була побудована дитяча музична школа. Перша в Білорусі, організована при колгоспі.

Під початком Орловського практично зруйнований у війну колгосп став успішним багатогалузевим господарством, першим в післявоєнній країні колгоспом-мільйонером.