Гірськолижник – сам по собі вже представник спільноти любителів екстриму. Але якщо глибше зануритися в тему, можна виявити серед них ще більш ризикових – фанатів фрірайду, бек-кантрі, хелі-скі. Кращим серед російських райдерів тут був Кирило Анісімов.
Рівень ризику – Чегет
Гора Чегет в Кабардино-Балкарії недалеко від Ельбрусу – місце паломництва любителів позатрасового катання на лижах. Навіть обладнані траси тут за світовими мірками вважаються одними з найскладніших. А фрірайд – вільний вибір маршруту по незайманому гірського снігу – шлях у незвіданість. Саме це і приваблює лижників, яким надокучають вельветові доглянуті смуги, нехай навіть чорного рівня.
Для любителів нарізати свої власні лінії на снігових схилах Чегет – місце, де збуваються мрії: висота – 3700 м, перепад висот – 1140 м, крутизна – від 20 до 45 градусів, сніг лежить півроку. Тут дуже лавинонебезпечно, скелі та урвища, рівень складності зашкалює і тягне. Саме в Приельбруссі народився майбутній чемпіон країни по фрірайду.
Початок шляху
Маленький гірський аул в 10 км від підніжжя Ельбрусу і 40 до райцентру, виріс до селища Терскол з населенням трохи більше однієї тисячі чоловік, став постійним місцем проживання Юрія Анісімова, тренера збірної МДУ з гірських лиж. Він встановлював перші підйомники, розвивав інфраструктуру, створював головний гірськолижний курорт Росії. Тут 11 листопада 1969 р. в будинку № 1, у нього народився син.
Основною розвагою в Терсколе були, звичайно, лижі. Кирило став на них в два роки за власним бажанням, легко й наполегливо осягав ази нарізки дуг і гальмувань. Малюк в червоному комбінезоні мобілізовував переляканих і захоплював інших навичками швидкісного спуску. Першим і головним його інструктором був батько.
Випадковістю в біографії стало Вище військове училище. Хлопець швидко зрозумів, що військова служба не стане покликанням, але закінчив училище, відслужив в армії. Так, це були не самі приємні роки життя, але корисна школа. Більше Терскол Кирило Анісімов надовго не залишав.
Снігова цілина
У 22 роки спортсмена-лижника прийшов працювати в рятувальну службу Чегета. Іноді підпрацьовував інструктором: навчав досвідчених райдерів більш просунутим технікам спуску. З появою на рідних теренах сноубордів досвідчений гірськолижник освоїв техніку катання на дошці.
У 90-х роках минулого століття в країні почався бум фрірайду. Фанати, шукаючи труднощів і адреналіну, освоювали неходжені схили, цілину, торили нові маршрути. В цьому напрямку Анісімов опинився серед лідерів. Він брав участь у змаганнях, програмах, знімався у фільмах (зокрема «День Фрирайдера»), працював гідом. Гід – це не нянька: кожен раз нові маршрути, серйозні рівні складності. Індивідуальна відповідальність, харизма, великий досвід і знання місцевості – все це було у молодого місцевого хлопця.
Спуски по цілині сильно відрізняються від їзди по підготовленим, вигладженим ратраком трасах. Там, окрім пристойної техніки катання, потрібно знати рельєф, погоду, якість снігу, передбачати небезпека сходження лавин. Всім цим займається гід: складність маршруту визначає траєкторію руху, вчить самостійно вибирати шлях по схилу, оцінювати обстановку по ходу руху. Багатьом це не просто допомогло – врятувало життя.
Спадщина
Жертви невиправданого ризику, коли бордер або лижник, бачачи чийсь слід, вважають, що теж зможуть там пройти, наштовхнули перших терскольских провідників-інструкторів на створення програми «Фрірайд з гідами». Вони навчали підопічних рятувальних робіт з лавинним спорядженням, проводили заняття за видами небезпек, особливостям снігу. Сотні любителів навчилися розуміти мову гір, відчувати сніг завдяки цій програмі.
Для міжсезоння в співдружності з Комаровим створили унікальні програми під загальним гаслом «Перезимувати літо» – бек-кантрі походи, треккинги, сходження з подальшим спуском на лижах або просто як альпіністи. Програми «перезимівлі» дуже популярні донині. Розвиваючи вітчизняний фрірайд, Кирило Анісімов з групами більш двадцяти разів піднімався на Ельбрус, повертаючись до підніжжя на лижах чи сноуборді.
Йому підкорилися Пік Леніна і Казбек, де він зверху вниз нарізав свої екстремальні лінії. Він взяв “золото” етапу Кубка Європи і двох Кубків Росії. Анісімов – двічі чемпіон, двічі срібний призер Росії. Він залишив свій слід в горах Домбая, Камчатки, Норвегії, Киргизії, Сибіру, Італії, Аргентини, Індії, Австрії, Франції, Чилі. Брав участь у європейських, російських, південноамериканських проектах.
Все було не даремно
Продовживши справу батька, Кирило Анісімов потужно просунув розвиток фрірайду в країні. Його не залучали рекорди і нагороди, він просто був відданий горах, сніговій цілині, присвятив цьому все своє життя. Десятки разів він втікав від лавин. Двічі його накривало по-серйозному: на Камчатці ледве встигли відкопати – був уже без свідомості. Професіонал всім говорив, що боїться лавин: треба боятися, щоб бути готовим до боротьби за життя. Він був надійним, як скеля, не хворів на зіркову хворобу, не ставив себе вище гір. Був…
У 2017 році невиліковна хвороба (онкологія) обрушилася на цього сильної духом людини. 13 січня 2018 його не стало. В 48 років пішов один з кращих гідів, рятувальник, інструктор ВАГИ. Але його уроки виживання і підкорення сніжної цілини залишилися, вони врятують ще чимало відчайдушних райдерів.
