Початок Єлизаветинського перекладу
Історія Єлизаветинської Біблії починається з указу Петра I про підготовку нового видання Святого Писання церковнослов’янською мовою.
Видання доручалося Московській друкарні. Але попередньо потрібно звірити існуючий слов’янський текст з грецьким варіантом (перекладом Сімдесяти толковников), знайти і виправити неточності перекладу і текстуальні розбіжності. Для цієї роботи зібрали вчений комісію справщиков. До неї увійшли грецькі ченці Софроній і Іоанникій Ліхуди (засновники Слов’яно-греко-латинської академії в Москві), а також російські духовні особи і вчені: архімандрит Феофілакт (Лопатинський), Федір Полікарпов, Микола Семенов та інші.
За основу для редагування взяли Московську Біблію – перше друковане видання книги у Московській Русі (1663), що повторюється (з деякими орфографічними змінами) текст Острозької. Основним грецьким зразком для звірки став Александрійський кодекс. Однак у процесі роботи зверталися і до латинського, й до єврейського (масоретському) перекладам, і до коментарів західних теологів. У відредагованому слов’янському тексті указувалися можливі різночитання грецької, а темні місця супроводжувалися коментарями з святоотцівської спадщини. У 1724 році імператор дав дозвіл на видання книги, однак через його передчасної смерті процес затягнувся – і надовго.
