Священна книга
У дванадцять років своєї священної книгою Ейнштейн називав підручник з геометрії, який йому приніс Талмуд. Хлопчик буквально залпом прочитав цю книгу.
Незабаром від математики він перейшов зі своїм наставником до філософських теорій. Так Ейнштейн познайомився з роботами Іммануїла Канта, який став його улюбленим мислителем на все життя.
Проблеми з дисципліною
Розповідають, що Альберт з дитинства не переносив дурних людей, незважаючи при цьому на їх соціальне становище або вік. Він не вмів приховувати своїх почуттів. З-за цього з поведінкою юного генія не все було ідеально, у нього нерідко виникали конфлікти з вчителями. Наприклад, його могли вигнати з уроку за те, що він сидів на останній парті і посміхався, коли вчитель пояснював новий матеріал. Викладачі нерідко заявляли, що він нічого не зможе досягти в цьому житті.
Насправді батьки продовжували захоплюватися тим, як вчився в школі Альберт Ейнштейн. Він продовжував робити успіхи. А ось його батька переслідували невдачі. У 1894 році його фірма збанкрутувала, і сім’я переїхала в Мілан.
Альберту потрібно було закінчити навчальний заклад у Мюнхені, тому він залишився в гуртожитку. Існує помилка, що Ейнштейна вигнали зі школи. Насправді він сам її кинув, так як не зміг виносити розлуку з близькими.
До того ж він опинився в становищі підлітка, який ховається від служби в армії. Йому ось-ось повинно було виповнитися сімнадцять років, а цей вік у Німеччині вважався призовних. Становище ускладнювалося ще й тим, що за час навчання він не придбав ніяких навичок, які дозволили б йому влаштуватися на роботу.
