Вбивство
Хуана Борджіа вбили у червні 1497 р., це сталося недалеко від площі Джудекка. В той вечір разом з братом Чезаре, а також з іншим родичем, кардиналом, він виїхав з будинку, де жила його мати. Потім він відокремився від компанії разом зі слугою, на якому була маска. Його супутники повернулися до палацу папи.
Незабаром його тіло виловили з річки Тибр, на ньому було виявлено дев’ять колотих ран. Свідків вбивства відшукати не вдалося. Але знайшли складальника дров, який вночі бачив, як п’ятеро людей викинули труп у Тибр. Оскільки при тілі був знайдений гаманець з тридцятьма золотими дукатами, був зроблений висновок, що пограбування не було метою вбивства.
Різні версії
По закінченні декількох років пішли чутки про те, що вбивцею Джованні був Чезаре, його власний брат, який через три роки зайняв посаду командувача військами папи. Вважалося, що ця смерть була вигідна Чезаре, якому не була цікава церковна кар’єра, уготована йому батьком.
Була й інша версія, яка полягала в тому, що вбивцею був Антоніо Мірандола, чий будинок знаходився недалеко від Тібру. Він був батьком однієї молоденької дівчини. Незадовго до смерті Джованні не раз хвалився, що йому вдалося збезчестити дочка одного знатного римлянина.
Найбільш реалістичною є гіпотеза, що пояснює вбивство помстою за загибель у в’язниці одного з членів ворожої Борджіа сім’ї Орсіні – Вірджініо. Саме його володіння тато хотів передати своєму синові. Крім того, причини для помсти були й у безлічі інших людей. Так, наприклад, Джованні Сфорца, чоловік Лукреції, був зганьблений сім’єю папи. Він не раз публічно сварився з покійним.
З кардиналом Асканіо Сфорца Хуан Борджіа також був у поганих стосунках, їх слуги прямо на вулицях Риму різали один одного. Не ладнав він і з герцогом Монтефельтро, звинувативши останнього в недавньому військовому поразку і не викупивши його з полону. Його молодший брат Джоффре також мав на нього зуб, так як, за чутками, Хуан був у зв’язку з його дружиною. В кінцевому підсумку вбивцю так і не змогли знайти.
Вдова Джованні пережила його на 42 роки, вона більше не вийшла заміж, займалася вихованням дітей, протегувала монастирям, постриглася в черниці.
