Договір про беззастережну капітуляцію Німеччини
Останній раз Йодль розмовляв по телефону з Гітлером ввечері 28 квітня. Повідомлення про самогубство фюрера отримав 1 травня 1945. З цього часу всі його дії полягали у «потягнути час». Цей час було потрібно для солдатів вермахту – щоб як можна більша їх кількість встигло самостійно здатися на милість переможця. Як писав Йодль у своїх листах наприкінці війни: “Якщо війна програна, немає сенсу битися до останнього солдата”.
Саме Альфреду Йодлю випала завдання підписати акт про беззастережну капітуляцію німецьких військ. Для нього, стовідсоткового військового, це було справжньою особистою трагедією. При підписанні по обличчю старого загартованого вояки котилися сльози.
З ім’ям Йодля і підписанням акту про капітуляцію пов’язана одна історія. Приймати капітуляцію приїхали представники трьох держав-переможців – СРСР, Франції і Сполучених Штатів. Від німецької сторони підпис ставив Йодль. І ось, передаючи підписані папери представнику Радянського Союзу, маршалу Жукову, генерал, киваючи на французьких та американських представників, глузливо запитав у Жукова: «А що, теж нас перемогли?».
Обговорюючи достовірність або, навпаки, неправдоподібність даного факту, треба пам’ятати, якою людиною був Альфред Йодль. «Теж нас перемогли?» – це питання людини, який точно знав ситуацію на фронті і розумів, хто дійсно був сильним противником. Це питання видає людину з загостреним почуттям справедливості; людини, який хотів схилити коліна перед дійсно більш сильним противником. Те, що Франція і США також вважали себе «переможцями», Йодль вважав образою.
