Пошук інших методів і способів (Другий етап)
Головна мета цього етапу полягає у дослідженні інструментів, які будуть перешкоджати прояву ризику, а також у вивченні його негативного впливу на функціонування держави, юридичної або фізичної особи чи підприємства. Цих інструментів може бути дуже багато, і вони здатні бути різними, але менеджер зупиняється на основних з них:
- Як можна зменшити ризик при проходять страхових заходах?
- Як отримати мінімальний фінансовий збиток при реалізації ризику?
- Які фінансові джерела зможуть відшкодувати фінансові збитки в разі його виникнення?
Для кожного типу ризику буде потрібен особливий підхід і план ведення менеджменту.
Пошук інструментів для управління (Третій етап)
На цьому етапі менеджер формує і підбирає індивідуальний підхід до ризику всередині організації, держави чи приватної особи. Потреба цієї процедури вибору пов’язана з різною результативністю способів управління ризиком і різним розміром ресурсів, які потрібні для їх реалізації. Основні питання, які менеджер вирішує на цьому етапі:
- Який метод управління буде більш безпечним і вигідним для організації?
- Чи зміниться сумарно загальна загроза від ризиків при виконанні декількох методів їх мінімізації?
- Чи будуть ті чи інші стратегії управління ризиками ефективні?
При виборі методу управління загрозою менеджер повинен враховувати:
- ефективність і потреба ризику, а також метод управління в умовах фінансових обмежень;
- буде окрема загроза і метод управління їй впливати на сумарну кількість.
Вибираючи ризик і метод його управління, завжди треба враховувати фінансові обмеження і намагатися оптимізувати втрати. Критерії можуть бути різними, наприклад, з метою підвищення фінансової ефективності підприємства.
Однією з головних завдань менеджера на цьому етапі є правильний підхід і застосування тих чи інших інструментів для вирішення не всіх ризиків, а тих, які несуть найбільший збиток державі, організації або фізичній особі.
У деяких умов, таких як дуже обмежений бюджет, менеджер може ігнорувати незначні ризики, але за умови, що вони і справді такі і не здатні завдати великої шкоди. В цій ситуації зазвичай кажуть, що до серйозних ризиків введена активна боротьба, а до незначним – пасивна.
