Фрески Церкви Успіння на Волотовом поле включені в список пам’яток всесвітньої спадщини. На жаль, до наших днів дійшли лише копії, блискуче виконані художниками Н. В. Толмачевской і Є. П. Сачавец-Федорович у двадцятих роках минулого століття. По яскравості і соковитості фарб можна судити про гармонії, яка простежувалася в усьому внутрішньому оздобленні храму.
Пам’ятник історії був по-варварськи зруйнований під час Великої Вітчизняної Війни. Фашисти скинули на храм рекордна кількість боєприпасів, зруйнувавши його вщент. Постраждав від бомбардувань і саме місто. З початку липня 1941 року до кінця серпня авіанальоти на Новгород носили щоденний характер. Місто з давньою історією цілеспрямовано зруйнований фашистами.
Історія освіти міста,де розташовувалася церква Успіння на Волотовом полі
Безкрає озеро, повне риби, густі ліси з різноманітною звіриною надійно прикривали фіно-угрів від ворогуючих скандинавів. Вони ховалися від варварів на березі єдиною річки, що витікає з Ільменя. Неспокійне озеро не давало шансів переправится на човнах, тому люди жили спокійно. Чоловіки полювали, рибалили, а жінки з дітьми збирали ягоди і гриби. У великій кількості та різноманітності харчування племена росли і будувалися.
В шостому столітті з боку Смоленська прийшли до річки, слов’яни, кривичі. У восьмому – словены. Племена чудово уживалися на берегах багатого рибою озера Ільмень, поки скандинави не знайшли спосіб зміцнити човна й переплисти неспокійний водойма. Після нападу, жителі майбутньої Новгородської землі стали платити варварам данину.
Колиска Новгородського князівства
Щоб зберегти благополуччя, новгородці були змушені почати торгівлю, за прикладом скандинавських купців. Рішення було прийнято на раді племен, що став прообразом знаменитого віче. Племена, які купували світ з варварами, стали розселятися навколо озера. Ярмо має бути скинуто, а найзручніше перемогти ворога рассредоточившись на своїй землі.
Розселення допомогло в освоєнні річок і прокладання Балтійсько-Волзького торгового шляху. По-перше на берегах зручно будувати кораблі, по-друге, чим більше річок освоєно, тим краще новгородці володіють ситуацією, маючи безліч шляхів відступу або нападу.
Другим рішенням міжплемінного ради стало створення прообразу сучасного оподаткування та створення спільної армії. Так, до кінця дев’ятого століття на території сучасної Новгородської області зароджувалися основи державного ладу.
Наступний крок вожді об’єднаних племен зробили проти своїх ворогів. Підкупили і переманили на свій бік скандинавського князя з дружиною, якому в рідних краях не вистачало влади. Цей крок поклав початок династії Рюриковичів, яка відіграла в історії Русі важливу роль. Князь виконував обов’язки суду і стежив за рівноправністю.
Від язичництва до християнства
У десятому столітті зміцнілі новгородці зробили військовий похід на Візантію. Був прокладений знаменитий торговий шлях “із варяг у греки”, завойований Смоленськ та Київ. Слов’яни об’єдналися зі своїми східними братами і створили єдину державу зі столицею в Києві. До середини десятого століття в Новгород на зміну кривавим язичницьким богам прийшло християнство.
Нова релігія насаджувалась вогнем і мечем. Київський князь Володимир неодмінно хотів охрестити російська північ, багатий природними ресурсами. До кінця десятого століття бажане було досягнуто і в Новгороді виріс многоглавий дерев’яний Софійський собор.
Інок Мойсей
Єпископський престол Новгородського князівства часто змінював власників. Рішення будувати церкву Успіння на Волотовом полі приймав архієпископ Мойсей, став двадцять дев’ятим церковним чиновником з кінця десятого століття.
Митрофан, майбутній владика, народився в Новгороді в багатій родині. Виховувався у Христовім страху. В юнацтві вирішила присвятити своє життя служінню Христу і потайки від рідних пішов у Тверську область, Отрочь монастир. Богобоязливого послушника постриг в чернецтво з іменем Мойсей.
Ченця знайшла там безутішна мати і благала перейти в служіння ближче до дому. Майбутній владика послухав сльозам жінки і перевівся в Колмів монастир, що розташувався неподалік від рідного дому.
Архієпископ Новгородський.
За висоту духовного життя, смиренність і лагідність, Мойсея скоро рукоположили у сан ієромонаха, а потім і в архімандрита, призначивши настоятелем Юр’єва монастиря в Новгороді. На початку чотирнадцятого століття митрополит Петро провів єпископські свячення і звів святителя в сан архієпископа з призначенням на посаду Новгородського і Псковського владики.
На роки життя Мойсея випало чимало випробувань. Численні дерев’яні храми гинули в страшних пожежах, на Новгород робили набіги ординці, страждав народ. А душа монаха шукала спокою і самоти. Архієпископ Мойсей мав тягу до будівництва церков і храмів, допомагав монастирям.
При його правлінні церковне господарство зростало і міцніло. Тому вдячні жителі в середині чотирнадцятого століття вмовили його зайняти владычную палату ще раз. Смиренний чернець не міг відмовити городянам. Прийнявши своє призначення як волю Божу, Мойсей почав будівництво Церкви Успіння на Волотовом поле.
Унікальна розпис
У першому літописі Новгородського князівства описаний указ владики про будівництво кам’яного храму. Будівельники без зволікання взялися за справу. Не минуло й десятка років як Церква Успіння на Волотовом поле в Новгороді почали розписувати всередині. Художник залишився невідомий, що не дивно. Багато іконописці мали завидною смиренням і вважали себе лише пензлем, з допомогою якої сам Господь втілює святі образи.
Деякі джерела містять так звану “літопис” художників, але честі бути занесеним до неї удостоювалися лише ті, хто писав ікони і прикрашав храми на славу Божу, тобто безкоштовно. У список також потрапляли імена благодійників, за яких треба було молитися під час Літургії. Відомостей про майстрів, расписавших церква, не збереглося. Під час бомбардувань фрески були майже повністю знищені.
План церкви Успіння
На Волотовом поле раніше стояв монастир, для якого і будувався храм. Обитель не залишила значних слідів у православній історії, крім досліджуваного будови. Монастир був скасований указом імператриці Катерини Другої, а всі храми обителі переведені в статус парафіяльних.
На початку двадцятого століття влада мала намір створити музей на базі церкви Успіння на Волотовом поле. Фото в архівах зберегли внутрішнє оздоблення і архітектуру пам’ятника в чорно-білому кольорі.
Також вчені склали план будівлі. Церква Успіння на Волотовом поле складається з трьох приміщень: притвору, основного приділу і вівтаря. Це чотиристовпний, одноапсидний храм, характерний для кам’яного зодчества чотирнадцятого століття. Грубий прямокутник стін пом’якшений плавними лініями даху.
Згодом до храму прибудували ще два притвори. Над північним збудували дзвіницю. Над входом у храм з заходу були облаштовані хори з дерева. Церква Успіння на Волотовом поле в дев’ятнадцятому столітті втратила дзвіницю. Достеменно не відома причина такого архітектурного рішення, можливо висока вежа занепала. Замість старої, над західним притвором збудували нову двоярусну дзвіницю, але колишню чарівність храму повернути не вдалося, спорудження було досить незграбна. Загальний зовнішній вигляд церкви огрубел, але внутрішньої краси перебудови не завадили.
Фрески
Цінність розписів храму настільки висока, що навіть радянські богоборці зробили ряд кроків до збереження пам’ятки давньої архітектури. Після зняття копій в церкві Успіння на Волотовом поле, фрески реставрувалися спеціально зібраної групою вчених і художників.
Загальна площа розписаних стін і стель займала близько трьохсот п’ятдесяти квадратних метрів. Реставратори нарахували в храмі більше двохсот окремих фігур і біблійних сцен. Живопис займала дев’ять регістрів, самі нижні з них вкрилися шаром сажі. Віконні отвори і дерев’яні вівтарні балки покривав складний рослинний орнамент.
Нижній регістр складався з фігур середнього людського зросту, близько метра і сімдесяти сантиметрів, але чим вище спрямовувалися очі прихожанина, тим більшими були образи. Висота біблійних пророків, виписаних в барабані купола, сягала двох з половиною метрів. Вчені прийшли до невтішних висновків, оглянувши і провівши аналіз розпису церкви Успіння на Волотовом поле. Історія могла б закінчитися добре, якби не прийшла на Новгородську землю війна.
Відновлення храму
Влітку 2001 року Міністерство культури Німеччини та Росії домовилися про початок відновлення унікальної пам’ятки кам’яного зодчества, зруйнованого в ході бойових дій в 1941 році. Відповідна угода була підписана Михайлом Швидким. У Великий Новгород приїхала група реставраторів, німецька сторона виділила безоплатну грошову допомогу у розмірі більше мільйона доларів.
Робота закипіла. Як фенікс з попелу постала оновлена церква Успіння на Волотовом поле. Відгуки та поради майстрів і учених з Німеччини допомогли російським реставраторам і художникам підібрати потрібні матеріали і відтворити унікальні фрески.
Відродження святих образів
Фахівці відзначають, що збудувати храм заново не було так складно, як зібрати фрески. У майстерні привозили величезні вантажівки з битим каменем, який належало перебрати руками, відкладаючи все, що має відношення до внутрішнього розпису.
До 2003 року реставратори змогли відшукати майже два мільйони шматочків. До кінці першого десятиліття нового століття вдалося повернути в храм «мученика Прокопія з орнаментом», двох невідомих мучениць і «Сон Якова», а в 2010 році свої місця на стінах зайняли «Архангел Михаїл» та «Пророк Захарія». Копітка робота вчених і майстрів рухається важко і повільно, але результат коштує витрачених зусиль.
