Чеченська війна
Для багатьох Росія в епоху Єльцина асоціюється з війною в Чечні. Проблеми в цій кавказькій республіці почалися ще в 1991 році, коли бунтівний генерал Джохар Дудаєв проголосив незалежну Ічкерію. Незабаром в Чечні розквітли сепаратистські настрої.
При цьому склалася унікальна ситуація: Дудаєв не платив податки у федеральний бюджет, заборонив співробітникам спецслужб в’їзд на територію республіки, але при цьому продовжував отримувати дотації з державної скарбниці. До 1994 року в Чечню продовжувала надходити нафта, яка ніяк не оплачувалася. Більш того, Дудаєв перепродував її за кордон. Москва підтримувала антидудаевскую опозицію, але у конфлікт до певного моменту не втручалася. При цьому в республіці фактично розпочалася громадянська війна.
У листопаді 1994 року опозиція за підтримки російських спецслужб зробила спробу штурму Грозного, яка провалилася. Після цього Єльциним було прийнято рішення про введення військ до Чечні. Подальші події Кремль офіційно називав відновленням конституційного порядку.
Оцінюючи характер і підсумки правління епохи Єльцина, багатьма зазначається, що це було одне з найбільш провальних рішень, невдалим був і план, і його реалізація. Непродумані дії призвели до великої кількості жертв серед цивільного населення і військових. Загинули десятки тисяч людей.
У серпні 1996 року федеральні війська були вибиті з Грозного. Після цього були підписані Хасавюртовские угоди, які розглядалися багатьма як зрада.
