Подальша історія
Після смерті Івана III 11 червня 1420 року маркграфства Бранденбург-Ansbach і Бранденбург-Кульмбах були ненадовго возз’єднані при Фрідріху VI. Він правил об’єднаним маркграфством Бранденбург-Ansbach після 1398 року. З 1420 він став маркграфом Бранденбург-Кульмбах. З 1411 року Фрідріх VI став губернатором Бранденбурга, а потім курфюрстом і маркграфом цієї держави, як Фрідріх I.
В 1411 році Фрідріх VI, Нюрнберзький граф, був призначений губернатором Бранденбурга для відновлення порядку і стабільності. На соборі в Констанці 1415 року король Сигізмунд підніс Фрідріха до звання курфюрста і маркграфа Бранденбурзького. Так почалося зміцнення династії Гогенцоллернів в Німеччині.
Династія прусських королів
У 1701 році титул короля в Пруссії був наданий представникам цієї родини, а Прусське герцогство не було зведено в королівство в межах Священної Римської імперії. З 1701 року титули герцога Пруссії і курфюрста Бранденбурга назавжди були прив’язані до титулу короля Пруссії. Герцог Пруссії прийняв титул короля, отримавши статус монарха, королевська території якої лежить за межами Священної Римської імперії, за згодою імператора Леопольда I.
Проте Фрідріх спочатку не міг бути повноцінним «королем Пруссії», тому що частина прусських земель перебувала під сюзеренітетом корони польського королівства. В епоху абсолютизму більшість монархів були одержимі бажанням наслідувати Людовику XIV, предметом заздрості став палац у Версалі. Розкішний палац був і у династії Гогенцоллернів.
