Стояння на Сенатській площі
Але за кілька днів до описуваних подій Миколи попередили про таємні наміри змовників. Це були дві людини. Один з них – В. І. Дібіч, начальник головного штабу, другий – декабрист Я. І. Ростовцев. Останній вважав, що повстання, спрямоване проти царської влади, неможливо поєднати з дворянською честю.
В 7 годин сенатори встигли принести присягу Миколі, проголосивши його імператором. Трубецькой, призначений диктатором, на площі так і не з’явився. А полиці повсталих продовжували там своє стояння. Вони чекали, поки змовники прийдуть до єдиної думки і виберуть, нарешті, нового диктатора.
Смерть Милорадовича
Розповідаючи про те, хто це – декабристи, слід згадати і про цей епізод подій 14 грудня. Граф Михайло Милорадович, військовий губернатор Санкт-Петербурга, герой війни 1812 р., вирішив звернутися до солдатів, які вистроїлись в каре на площі. Він з’явився перед ними верхи на коні, сказавши, що і сам бажав би бачити імператором Костянтина Павловича. Але що ж робити, якщо той відмовився від престолу? Генерал пояснював, що він особисто бачив нове зречення, і закликав повірити йому.
Вийшовши з лав повсталих, Тобто Оболенський, переконував Милорадовича, що йому потрібно від’їхати, але той не звертав на нього ніякої уваги. Тоді Оболенський завдав йому в бік легку рану багнетом. А потім генерал-губернатора з пістолета вистрілив Каховський. Поранений Милорадович був винесений в казарми, де він і помер в той же день.
Привести солдатів до покори безуспішно намагалися і полковник Стюрлер, і Михайло Павлович, великий князь. Після цього повсталі два рази відбивали атаку кінної гвардії, якою керував Олексій Орлов.
