Ініціатива загублена повсталими
Однак збір повсталих військ відбувся тільки через дві години після того, як почалося виступ. Новий керівник був обраний за годину до закінчення повстання. Це був князь Оболенський. Миколі вдалося перехопити ініціативу. Повсталі були оточені урядовими військами, які перевершували перших більше, ніж у чотири рази.
Повсталих на площі було приблизно 3 тисячі, їх вивели туди 30 офіцерів-декабристів. Проти них виступило 9 тисяч багнетів піхоти, 3 тис. шабель кавалеристів, пізніше підтяглася і артилерія з 36 знаряддями. Крім того, з-за міста викликали в якості резерву додатково 7 тисяч багнетів піхоти плюс 22 ескадрону кавалерії, збройних 3 тисячами шабель. Вони були залишені на заставах.
Кінець повстання
Продовжуючи розмову про те, хто це – декабристи, слід описати закінчення виступу на Сенатській площі. Микола боявся настання темряви, адже, за його словами, хвилювання могло охопити чернь, і вона могла проявити активність. Гвардійська артилерія з’явилася з боку Адміралтейського бульвару. Нею командував генерал В. Сухозанет. За каре був випущений залп, зроблений холостими зарядами, який не справив належного ефекту. Тоді Микола віддав наказ стріляти картеччю.
Спочатку гармати почали палити вище голів заколотників, по дахах сусідніх будинків і даху будівлі Сенату, де розташувалася «чернь». Повсталі на перший залп картеччю відповіли вогнем з рушниць, але потім під градом пострілів, вони злякалися і кинулися бігти. Як свідчив в. І. Штейнгель, цим можна було вже й обмежитися. Однак Сухозанет наказав зробити ще ряд залпів. Вони були спрямовані поперек Неви в напрямку Академії мистецтв і вздовж Галерного провулка. Саме туди бігли юрби, які в основному складалися з цікавих.
Повсталі солдати у великій кількості кинулися на невський лід. Вони хотіли потрапити на Василівський острів. Михайлом Бестужевим була зроблена ще одна спроба побудувати солдата в бойовий порядок і відправити їх у наступ на Петропавлівки. Війська вишикувалися, але їх обстріляли ядрами з гармат. При цьому багато хто тонули, так як, вдаряючись об лід, ядра розколювали його.
До ночі повстання було придушене. Вулиці і площі були покриті сотнями трупів. Ґрунтуючись на даних III Відділення, Н. К. Шильдер повідомляв, що імператор Микола Павлович, після того, як припинилося артилерійський вогонь, наказав обер-поліцмейстера прибрати трупи до ранку. Однак виконавці проявили жорстокість. Вночі на Неві, починаючи від Ісаакіївського мосту в напрямку Академії мистецтв і далі, в бік від Василівського острова, було зроблено велику кількість ополонок. У них опускали не тільки трупи, але і безліч поранених, які не мали можливості врятуватися від страшної долі. Ті з поранених, що встигли врятуватися, змушені були приховувати свої каліцтва від докторів, і гинули без допомоги медиків.
Далі буде розказано про долю після повстання декабристів.
