Повоєнні роки
З початком Великої Вітчизняної війни в СРСР почався новий сплеск безпритульності. Це було справді важкий час для всієї країни, і є навіть якесь виправдання цьому. Держава на постійній основі все ж вживало заходів по скороченню чисельності дітей на вулицях, приймалися нові закони, відкривалися дитячі будинки та колонії.
У післявоєнні роки ситуація тільки погіршилася. За статистикою, в 60-ті роки минулого століття в дитячих будинках було близько 1 мільйона дітей.
Аналогічна ситуація спостерігалася до і після революції, але тоді цього питання менше приділяли уваги.
Другий сплеск
Економічні та політичні катаклізми в будь-якій країні є провокуючими факторами, що тягнуть за собою збільшення кількості правопорушень, погіршення матеріального благополуччя громадян і, природно, зростання безпритульності неповнолітніх. Після війни другий сплеск безпритульності спостерігався в 1990-і і 2000-і роки.
Люди ставали дедалі біднішими, на тлі чого з’являлося все більше і більше психічних захворювань, у багатьох людей спостерігалося нестабільний емоційний стан. Природно, що такі проблеми в суспільстві не могли не позначитися на неповнолітніх осіб.
Важливу роль у цьому зіграла підвищена криміналізація в суспільстві, процвітали проституція і наркоторгівля. Справжньої статистики за безпритульності цих років немає.
