Радянська агентура в країнах Заходу
Слід зазначити, що інші держави, такі як США і Великобританія, які проводили розробку атомних програм і брали участь у Другій світовій війні, в цей період енергійно продовжували свої дослідження. У вересні 1941 року по каналах зовнішньої розвідки була отримана інформація про те, що співробітниками їх наукових центрів досягнуті результати, що дозволяють створити і використовувати атомну бомбу ще до завершення війни, і тим самим вплинути на її результат у вигідному для них напрямку. Підтвердженням тому стало надійшла до Москви донесення британського дипломата Дональда Маклэйна, завербованого співробітниками НКВС у середині 30-х років і став їх таємним агентом.
На початку 1942 року з ініціативи начальника науково-технічного відділу НКВС полковника Л. Н. Квасникова були зроблені активні заходи, спрямовані на отримання даних про результати досліджень, що проводилися в наукових центрах Америки, з метою їх використання в атомному проекті СРСР. Вирішуючи поставлені перед нею завдання, радянська розвідка багато в чому спиралася на сприяння ряду відомих американських учених-фізиків, які розуміли, яку небезпеку для людства може представляти монополія на володіння ядерною зброєю, в чиїх би руках воно не виявилося. Серед них були такі видатні дослідники, як Теодор Хол, Жорж Коваль, Клаус Фукс і Давид Грінглас.
