У гонитві за атомними трофеями
Як відомо, вчені-атомники Третього Рейху також вели роботи зі створення атомної бомби, і лише капітуляція Німеччини, підписана в травні 1945 року, перешкодила їх завершення. Результати проведених ними досліджень представляли собою багатий військовий трофей і привертали увагу урядів країн-переможниць.
Оскільки до моменту закінчення Другої світової війни Америка вже мала власну атомну бомбу, для неї було важливо не стільки одержати німецьку технічну документацію, скільки завадити це зробити радянським спецслужбам. Крім того, для обох сторін істотний інтерес представляли перебували на окупованій території запаси уранової сировини. Керівник головного центру американських ядерних розробок Роберт Оппенгеймер наполегливо вимагав від командування армії їх виявлення і вивезення в США. Переслідували ті ж цілі і автори атомного проекту в СРСР, реалізація якого підходила до своєї завершальної стадії.
Навесні 1945 року почалося справжнє полювання за німецьким ядерних спадщиною, успіх якої, як це не сумно, виявився на боці наших ідеологічних противників. Ними були захоплені і вивезені в Америку не тільки технічні документи, але й самі німецькі фахівці, хоч і не представляли для них інтересу, але здатні принести користь протиборчої сторони. Крім того, їх надбанням стали великі запаси радіоактивного урану і обладнання шахт, на яких він здобувався.
В даному випадку виявилися безсилі Державний комітет оборони, безпосередньо курирував Атомний проект СРСР, НКВС (МВС). Коротко про це повідомлялося ще в часи хрущовської відлиги, а більш детальна інформація стала доступна широкому загалу лише в роки перебудови. Зокрема, це питання детально висвітлено в опублікованих спогадах радянського розвідника і диверсанта Павла Судоплатова, який розповів про те, що співробітникам НКВС все ж вдалося захопити кілька тонн збагаченого урану зі сховищ німецького дослідницького центру Кайзера Вільгельма.
