Чому в СРСР не було сексу? «В СРСР сексу немає» – історія виникнення фрази і її використання в культурі

«В СРСР сексу немає», – ці знамениті слова прозвучали з вуст Людмили Іванової. Багато людей зараз не знають, хто це. Тому пояснимо, що мова йде про одну з учасниць телемосту Ленінград-Бостон, який вийшов в ефір 28 червня 1986 року. Над цим потім сміявся весь Радянський Союз. Або в цьому соціалістичній державі дійсно інтимної сторони життя у людей не було? Як таке можливо?

Був чи ні?

Автор книги “Секс проти СРСР” зазначає, що Людмила Іванова була права. І інтиму справді не було. Мається на увазі, що офіційно в СРСР сексу немає. Його не демонстрували в кінотеатрах, театрах, літературі, моді, у всіх областях, підданих цензурі. Неофіційно, однак, секс в СРСР не тільки існував, але був широко поширений. Мова йде про те, що існувала ця область фактично підпільно, всупереч партійним законів і заборон.

Як відомо, держава не може існувати без своїх громадян, а це означає, що – як би це не забороняла влада – не може існувати країна без сексу і народження дітей. У зв’язку з цим, пише автор книги, жоден уряд не повинно бути зацікавлене у виключенні сексу з життя громадян. Хіба в Радянському Союзі було інакше?

Як це робилося в країні?

Під час існування соціалістичної держави на телебаченні не було жодної програми, в якій міг би виникнути навіть натяк на легку еротику. Спідниця коротше, ніж до колін, прирівнювалася до порнографії. Відомо, що при такій цензурі, яка існувала в Радянському Союзі, мова про інтим була виключена також з літератури. І тим не менше, люди в СРСР постійно народжувалися. Яким дивом?

У першому розділі “Секс проти СРСР” розповідається про ситуацію в інтимній сфері під час правління Леніна. У цей час почалася офіційна пропаганда вільної любові. Влітку 1918 року в Москві був поширений “Указ про націоналізацію дівчаток і жінок”, який був жартом, але багатьма був прийнятий за правду, у зв’язку з чим його почали реалізовувати. У багатьох містах і селах застосовували за правду “Указ…”, аж до 1930 році!

Указ

Як повинна була виглядати на практиці безкоштовно радянська любов, згідно з Указом”?

Автором “Указу…” був Михайло Уваров, який запропонував, щоб… «всі жінки 18-32 років вважалися державною власністю».

Дивіться також:  Мета відвідування сім'ї класним керівником. План індивідуальної роботи з сім'ями учнів

“Кожна жінка, яка досягла 18 років і не вийшла заміж, зобов’язана під страхом покарання зареєструватися в бюро вільного кохання. Зареєстрованої надається право вибору чоловіки у віці від 19 до 50 років собі як чоловіка…”, – йдеться в “Указі”.

Чому молодих жінок в цілому потрібно було зробити державною власністю? Ну, хоча б тому, що “всі кращі екземпляри прекрасної статі знаходяться у власності буржуазії”, а інакше бути не може, правда?

Жартівливий документ Уварова складався з 19 статей. Відповідно до “Указом”, чоловіки, які підтвердили свою причетність до масам трудящих, мали право користуватися жінкою не частіше, ніж три рази в тиждень протягом трьох годин”. Крім того, чоловіки мали право на позачерговій доступ до дружини. Якщо, звичайно, погодилися, що й інші люди мають на неї право. В іншому випадку вони втрачали право на використання своєї дружини позачергово.

Жарти жартами, але Уварова зловили, судили і визнали… невинним. В ході розслідування з’ясувалося, що автор “Указу” частково реалізував уже документ на практиці – купив будинок у Сокільниках, назвав його “Палацом кохання”, а за відвідування “палацу” брав плату. Члени комуни спали один з одним по десять чоловік в одній кімнаті.

У кінцевому рахунку, обвинуваченого звільнили за відсутністю доказів вини злочину. На наступний день було знайдено тіло Уварова, якого вбила група з 20 анархістів. В листівці, залишеної на трупі, значилося, що це був “акт помсти і справедливого протесту”.

Схожі документи

Робота Уварова не була, однак, в той час винятком, тому що подібні документи виникали в 1918 році. Наприклад, колись солдатам Червоної Армії були видані мандати зі змістом: “Мають цей мандат надається право відповідно привласнити собі в місті Катеринодар 10 жінок у віці від 16 до 20 років (іноді 25), на які товариш вкаже”.

Як легко здогадатися, ця “соціалізація жінок” на практиці нічим не відрізнялася від зґвалтування. Не всі жертви переживали “націоналізацію”.

У свою чергу, в місті Саратові був оголошений “Указ Ради Народних Комісарів”, на підставі якого були визнані всі жінки у віці 17-32 років державною власністю. За новим законом кожна жінка ставала власністю всього робочого класу, а, значить, мав на неї право кожен пролетар.

Дивіться також:  Основні операції стрижки волосся: визначення послідовність дій і характеристики

А в 1920 році РРФСР стає першою державою в світі, яка дозволила своїм громадянам робити аборт. 19 листопада 1920 Рада під головуванням самого Леніна офіційно скасував всі покарання за аборт.

Країни Заходу на легалізацію абортів зважилися лише 40-50 років потому (Великобританія – 1967; США і Данія – 1973; Франція і Австрія – 1975), тому можна сказати, що СРСР був у цьому питанні першопрохідцем.

З моменту легалізації абортів рівень народжуваності в Країні Рад почав неухильно знижуватися, що швидко призвело до демографічного регресу.

Чому в СРСР не було сексу

З досліджень, проведених у 1922 році, стало ясно, що серед молоді віком до 18 років сексуальний досвід був у 47% хлопців та 62% дівчаток. У тому ж році був проведений аналогічний опитування серед студентів. Виявилося, що такі відносини були у 80% чоловіків і більше половини жінок.

Питанням про те, що значить «В СРСР сексу не було сексу», задаються багато хто до цих пір. Адже, виходячи зі статистичних даних, за правління Леніна він був широко поширений. Збереглися відомості про те, що це мало свої наслідки, болючі й дуже неприємні. Мова, звичайно, про венеричні хвороби.

Хвороби Венери

Історія виникнення фрази «В СРСР сексу немає», таким чином, відноситься до більш пізнього періоду існування наддержави. Адже ще в 1925 році тільки в одній лікарні було зареєстровано більше 2 тисяч випадків виявлення сифілісу. Влітку 1926 року проводилися обов’язкові медичні огляди обслуговуючого персоналу – більше половини з них страждали від різного роду захворювань, що передаються статевим шляхом. Такого роду ситуації привели до посилення політики в сексуальній сфері та змін, внесених до Кримінального Кодексу від 1926 року.

Наприклад, свідоме зараження іншої особи венеричною хворобою карали навіть трирічним ув’язненням. Також були введені більш суворі покарання за сексуальні контакти з неповнолітніми (до 8 років в’язниці), розбещення дітей (до 5 років), зґвалтування (до 5 років) або примус до проституції (до 5 років плюс конфіскація майна). Пізніше і заборонили аборти.

Контрацепція

Питанням про те, чому в СРСР не було сексу, задаються багато ще й тому, що збереглися відомості про радянської контрацепції. Раніше населення ігнорувало протизаплідні досягнення цивілізації і обирало аборт замість контрацепції. Ситуація дещо змінилася після заборони абортів, в результаті якого протизаплідні засоби стало можливим придбати в аптеках.

Дивіться також:  Види територіального маркетингу. Суб'єкти та об'єкти територіального маркетингу

Заборона

З 1930 року інтимної сфери життя радянського громадянина вже не було. Так що використання фрази в культурі могло початися вже в цей період. На варту сексуального аскетизму і стриманості встала, звичайно, цензура. У радянському кіно будь поява жінки в купальнику мало великий резонанс.

За перегляд відео порнографічного характеру в Радянському Союзі можна було сісти навіть на 10 років у в’язницю. З цієї причини і згодом виникав питання: “Чому в СРСР не було сексу”. Звичайно, це не змінює того факту, що, незважаючи на погрози покарання (отримати термін плюс конфіскація майна), порнографію в країні вивчали і навіть обговорювали. Справжня сексуальна революція почалася в державі після введення в продаж відеомагнітофонів радянського виробництва.

“Перше, що почали дивитися з допомогою відеомагнітофонів, були порнофільми, і все інше, що містило елементи порнографії. Часто на такі покази приходили цілі родини, але дивилися окремо – спочатку жінки, потім чоловіки”, – йдеться в книзі.

Відомо, що радянських громадян засуджували за перегляд фільму «Хрещений батько», який експертною комісією суду (2 гінеколога і 1 вчителька) був визнаний фільмом порнографічного характеру з елементами насильства. Багато людей потрапило у в’язницю за перегляд таких фільмів, як “Еммануель”, “Калігула”, “Грецька смоківниця”, “Історія” і «Прокляття чорних сестер».

Таким чином, так і зародився питання про те, чому в СРСР не було сексу. Те, що в світі називали цим терміном, в країні було звичайним “робити дітей”. Не було справжньої сексуальної культури.

Секс, як такий, почав свою історію в цій державі з абсолютної анархії (так звана теорія вільної любові), потім був заборонений, а потім поступово відновлено.

Відомі телемости

Примітно, що до цих пір проходять телемости, в яких порушується ця тема. Так, існують телемости з участю Філа Донахью і Познера. А адже саме в ході цього заходу і була виголошена крилата фраза про країну Рад та інтимну сторону життя людей. За спогадами Познера Ст. Ст., передача та називалася «Жінки говорять з жінками». Це було інноваційне шоу по тим часам, воно стало надзвичайно відомим, а крилата фраза, вимовлена радянською громадянкою, залишила яскравий слід у культурі.