Князь Данило Олександрович: роки життя, правління, біографія

До другої половини XIII століття московські землі були малопомітною вотчиною, порівняну за величиною і значущістю з більш багатими і великими князівствами на Русі. У 1272 році вони дісталися в спадок одинадцятирічному князю Данилу Олександровичу, який керував справами цього краю аж до своєї смерті, тобто до 1303 року. У часи його правління дана вотчина дуже розширилася, заволодівши територією аж до гирла Москви-ріки.

А князь Данило, син Олександра Невського, молодший з братів, прославився у віках тим, що став родоначальником відомої великокнязівської династії, московської лінії Рюриковичів, предком російських царів.

Передісторія правління

Про дитячі роки князя Данила Олександровича достовірно відомо небагато. З’явився на світ він у 1261 році, як передбачається, в листопаді або грудні, а тому його святим покровителем вважався християнський аскет Данило Стовпник, чиє ім’я за традицією шанується православною церквою 11 грудня. В честь нього пізніше князь звів монастир, носив його зображення на своїх рукавичках. Батько хлопчика помер, коли йому було менше двох років. І тому свої дитячі роки він провів у дядька Ярослава Ярославовича, тверського і володимирського князя, в Твері.

До складу великокнязівського князівства входила Москва, керована в ті часи лише намісниками. А тому отримання Данилом після смерті свого опікуна московських земель, зовсім не віщувало його майбутнього піднесення і не говорило про те слід, який він залишить в історії.