Під терміном «Дигести Юстиніана» прийнято розуміти збірник юридичних нормативів, що представляв собою компіляцію праць римських правознавців. Цей документ, створений в 530-533 рр., за наказом візантійського імператора Юстиніана I (фото мозаїки з його портретом відкриває статтю) було включено у звід законів, об’єднаних потім під загальною назвою «Римське цивільне право» і надали згодом великий вплив на формування всієї світової юриспруденції.
Закони, освячені іменами імператорів
Особливість давньоримській юриспруденції полягала в тому, що в ній передбачалося вчинення всіх процесуальних актів виключно професійними юристами, у сферу діяльності яких входило: складання позовів та оформлення угод, виступ у суді від імені відповідачів, а також ведення цивільних та кримінальних справ.
Авторитет найбільш видних юристів був надзвичайно високий, і їх думка часом мало більшу вагу, ніж закон, під дію якого підпадає розглянутий в суді питання. Такому стану речей багато в чому сприяли верховні правителі. Наприклад, відомий едикт, виданий Августом Октавіаном (63 р. до н. е. – 14 р.), в якому він наказував думку, висловлюване найбільш відомими правознавцями, прирівнювати до изъявлению імператорської волі. Фото його скульптури наведено нижче.
Більше того, їм було встановлене так зване право відповідей, наделявшее юристів повноваженнями диктувати своє рішення високопосадовцям. Подібну ж позицію згодом обіймав і його наступник Тіберій, який правив з 14 по 37 рік. Таким чином, Дигести – це звід законів, освячений іменами римських венценосцев.
Імперія, охоплена кризою
Передумовою для створення законів Дигеста послужила обстановка, що склалася у Римській імперії до середини III століття і позначений кризою у всіх сферах життя, викликаним непомірно розрослася імператорською владою. Характерною особливістю цього періоду став занепад юриспруденції.
Правителі, які очолювали через два століття після Октавіана Августа і Тіберія найбільшу, по тим часам, імперію, у чому обмежили повноваження юристів, скасувавши до того ж інститут «права відповідей» і поклавши на себе роль вищого арбітра у всіх спірних питань. Такий стан речей сприяв винесенню упереджених рішень, часто продиктовані не суттю разбираемого справи, а лише настроєм, у якому перебував на той момент вінценосець. Прийнято вважати, що це стало однією з причин подальшого незабаром краху Римської імперії.
Спадкоємці римського законодавства
Дигести – це звід законів, хоч і почерпнутих з римської юриспруденції, але складених і побачили світ вже у Візантії – східної частини розпалася до того часу великої імперії. У 527 році на її трон зійшов вкрай честолюбний імператор – Юстиніан I, що мріяв не тільки увійти в історію завдяки військовим перемогам, але й здобути лаври законодавця. Візантійське право в той період спиралося на закони, успадковані від Риму, але перебували у вкрай хаотичному стані. Багато з них суперечили один одному, а частина юридичної літератури була недоступна для використання.
Отримала широку популярність вже в період Новітньої історії книга «Дигести Юстиніана» стала результатом праць з систематизації та упорядкування тієї правової бази, яка дісталася Візантії від Риму. Слід зауважити, що роботою над нині відомої редакцією зводу законів займався не сам Юстиніан, хоча у всіх виданнях цієї праці на титульному аркуші ставиться його ім’я. Справжнім автором Дигест є великий візантійський сановник VI століття Трибониан, яким було доручено це клопітка справа. В історії не рідкість, коли лаври дістаються не виконавцеві, а того, хто віддавав розпорядження.
Титанічна праця
Через три роки після свого сходження на престол честолюбець Юстиніан видав особливий указ, на підставі якого була створена комісія, яка складалася з чотирьох професорів юриспруденції та одинадцяти найбільш відомих адвокатів і очолювана згаданим вище Трибонианом. Перед нею стояла воістину грандіозне завдання – зібрати і систематизувати всі правова спадщина римських юристів, виключивши з нього явно застарілі нормативні акти.
Щоб уявити собі обсяг наступної роботи, достатньо сказати, що правознавці повинні були детально вивчити та привести в належний порядок 2 тис. (!) книг, що містили в собі близько 3 млн рядки рукописного тексту. За сучасними мірками це відповідає 3 тисячі друкованих аркушів або 100 повноцінним томах.
Організація роботи над зводом законів
У Візантії автор Дигест (справжній автор – Трибониан) не дарма користувався репутацією высокомудрого державного мужа, що володів здатністю благополучно виходити з найскладніших ситуацій. Не підвів він свого вінценосного шефа і в цей раз, розділивши членів ввіреній йому групи на три підкомісії, перед кожною з яких поставив конкретну і чітко сформульоване завдання.
Так, члени першої групи займалися виключно питаннями, що відносяться до «цивильному», тобто загальнодержавному права, що одержав у Римі широкий розвиток і не мав потім аналогів у світовій практиці. Їх колегам з другої підкомісії було доручено вивчити і відредагувати, з урахуванням вимог поточного моменту, праці таких корифеїв римського права, як Публій Цельс, Ульпиан, Гай і Модестин. Що ж стосується членів третьої групи, то вони, займаючись питаннями цивільного права, повинні були заглибитися в твори Сцеволи, Павла й Ульпіана. Таким чином, складені у Візантії і дійшли до нашого часу Дигести – це результат праці цілого колективу юристів, очолюваних Трибонианом.
Завершення трирічного праці
На підставі записів, залишених безпосередніми виконавцями цього проекту, а також поглибленого аналізу складених ними текстів дослідники відзначають надзвичайну старанність, з якою була проведена доручена робота. Встановлено, зокрема, що членами комісії використовувалися переважно оригінальні рукописи, і лише в крайніх випадках вони замінювалися пізнішими копіями. Крім того, підлягали скрупульозної перевірці всі цитати з юридичних трактатів, включених в римські Дигести і служили для членів комісії вихідним – базовим матеріалом.
Такий масштабний проект вдалося здійснити протягом трьох років, і в середині грудня 533 року він був прийнятий імператором Юстиніаном, яка затвердила його як зводу діючих законів Візантійської імперії і поставили на титульному аркуші власне ім’я. Тоді ж вийшов найвищий указ, згідно з яким під страхом самого суворого покарання заборонялося давати Дигестам коментарі. Офіційно було оголошено, що це може спотворити думку древніх авторів, на ділі ж Юстиніан прагнув одноосібно володіти правом тлумачення законів.
Постулати, які стали основою візантійських законів
Оскільки візантійські Дигести – це компіляція праць римських авторів, в їх основу були покладені висували ними постулати, багато з яких залишаються актуальними і донині. Так, у разі неясності прав позовників сторін суд зобов’язаний віддавати перевагу відповідача, а не позивача, і якщо до даного випадку не підходить жоден нормативний акт, то слід керуватися елементарної справедливістю. Крім того, найважливішими положеннями Дигест є заборони вважати людину винною перш, ніж це було доведено в суді, і двічі карати за одне і те ж злочинне діяння.
Християнські принципи законодавства
Слід відзначити також акцент, зроблений укладачами документа на необхідності підходити до винесення вироку з урахуванням не тільки закону, під дію якого підпадає вчинений злочин або цивільна справа, але гуманізму і справедливості, покладених в основу християнського віровчення, був державною релігією Візантії. В одній зі статей документа навіть вказується на те, що природна справедливість повинна домінувати над буквою закону. Як відомо, законодавчі нормативи раніше існуючих держав Стародавнього світу нічого подібного не знали.
