Часи і місцевості
До індоєвропейських мов належать не тільки нові та стародавні мови. Між ними з тимчасової шкалою розташовуються среднеиндийские. Таких прислівників дуже багато. Їх називають пракритами. Слово утворено від терміна «природний», записаного санскритом. Приблизно до кінця 18-го сторіччя європейські дослідники оцінили, здивувалися якостям санскриту – суворого і дуже красивого мови. Тоді ж вперше помітили, як багато в ньому спільного з європейськими прислівниками. Багато в чому саме ці спостереження виявилися базою для подальшого мовознавства. У цій сфері науки з’явився новий напрямок, присвячене порівнянні різних мов та аналізу їх змін і взаємних зв’язків з урахуванням історичного контексту.
Іранські мови
Індоєвропейські мови і арійські народи – це ще й іранська мовна група. Серед усіх інших груп, включених в сім’ю, іранські – найбільш численні за кількістю. Такі говірки в наші дні можна чути, опинившись не тільки в Ірані, але і на території Афганістану, а також у виконанні тюрків, іракців, пакистанців, індійців. На мовах з числа іранських спілкуються деякі народності Кавказу і середньоазіатські жителі. Іранська група об’єднує не тільки величезна кількість живих варіантів спілкування, але і велика кількість вже вичерпали себе, вимерлих. Такі є з писемністю, але є й ті, чиї носії ніколи не вміли писати. Щоб реконструювати такі прислівники, сучасні лінгвісти, філологи користуються непрямими свідченнями. Особливий інтерес науковців, утім, викликають літературні мови, і в першу чергу той, що використовувався для фіксації на твердому матеріалі «Авести», збірки святих текстів зороастрійців. Сучасним ученим це прислівник як відомо авестійське.
З числа мов, які не знали писемності, цікавий скіфський. На ньому говорили в прилеглих з півночі до Чорного моря землях, він же використовувався людьми, що мешкали на сучасних південноукраїнських землях. Скіфським раніше користувалися кавказькі жителі. Вважається, що мова вимерла близько півтора тисячоліть тому. Як переконані деякі вчені, лінгвістичне спадщина можна бачити у жителів Північної Осетії.
Серед народів, що належать до індоєвропейської сім’ї мов, уваги заслуговують іранці. Давні іранці – це скіфи і сармати. Ці народності жили по сусідству зі слов’янськими племенами, регулярно контактували з їх представниками. Результатом стала велика кількість запозичень. До їх числа відносяться звичні нам слова – хата, сокира. Від арійських мов до нас прийшли штани і чоботи як слова. Про те, що іранці мешкали в близьких до Чорного моря землях, кажуть топоніми. Зокрема, саме вони придумали назви Дон, Дунай. Звідси ж пішли імена Дністер, Дніпро.
