Сучасний період історії
Кажучи коротко, історія Аргентини в часи «брудної війни» – далеко не найкраща сторінка. Військова хунта оголосила процес національної реорганізації, реальними проявами якого стали викрадення людей, арешти з ідеологічних причин, незаконні звинувачення, інші заходи залякування населення і зниження можливості громадян участі в будь-якому протестному русі. З 1976 по 1983 рік пропало безвісти від 10 до 30 тис. громадян, реальних або уявних бунтівників. Демократія була відновлена після семи років безроздільної влади військової хунти. У грудні 1983 року на посаду президента країни набув Рауль Альфонсін. Почався новий етап в історії Аргентини.
Рауль Альфонсін висунув нову економічну програму, подбав про створення національного запасу валюти, відмовився витрачати гроші на виплати за зовнішніми боргами до тих пір, поки умови не будуть змінені в інтересах якнайшвидшого відновлення аргентинської економіки, замінив песо на аустраль, ввів режим жорсткої економії, знизив витрати на громадські потреби. У 1989 році на посаді президента змінив Карлос Менем, який попередив населення Аргентини про неоліберальні реформи, За відносно невеликий термін йому вдалося впоратися з інфляцією, знизити витрати на військові потреби, повністю відновити контроль уряду над армією. Але громадська обстановка загострилася під час другого терміну Менема. Йому не вдалося заручитися підтримкою громадськості для висунення на другий термін. Після президентський пост займали Нестор Кіршнер (2003-2007) і Крістіна Кіршнер (з 2007), його дружина. Сучасна історія розвитку Аргентини пишеться рукою президента Маурісіо Макрі.
