Основні ідеї
Аналіз “Алефа” Борхеса дозволяє виділити два основні лейтмотиви, який проходять червоною ниткою практично через усі новели.
По-перше, це тема двійників. Відразу в декількох новелах два персонажа виявляються одним і тим же людиною або міняються місцями один з одним. В деяких варіантах дзеркально повторюються долі персонажів або протагоністи проходять однаковий життєвий шлях. Події можуть повторюватися один за одним, створюючи класичний ефект дежа вю. В одному з оповідань можна навіть зустріти фразу про те, що для Бога орел і решка абсолютно не відрізняються.
Двійники зустрічаються практично в кожній новелі. У деяких випадках предмети і люди починають зливатися в єдине ціле.
Все це служить певним переходом до наступного основного лейтмотиву всього його творчості. Це безпосередньо Алеф. Якийсь предмет, слово або точка в просторі (в залежності від конкретної історії). Він здатний вмістити в себе всю Всесвіт, а також все, що тільки можна зустріти. У фінальній новелі Борхес визначає Алеф як якусь точку, в якій сходяться всі інші точки.
Розвиток цієї ідеї можна зустріти і в новелі “Заїр”. У ній зустрічається мотив переосмислення, коли один предмет займає всі думки людини, витісняючи собою весь навколишній світ. По суті, це той же Алеф, але вже з іншого, протилежного боку. Читачі книги “Алеф” відзначали, що багатьом це здалося навмисним замиканням кільця нескінченності, здатної поглинути всі предмети.
Крім цього, у збірнику новел розвиваються інші класичні мотиви творчості Борхеса, які зустрічаються в інших його книгах. Це три версії зрадництва Іуди, уявлення про світ як про тексті, дзеркала.
