Замок Нойшванштайн: історія та легенди

Замок Нойшванштайн – головна визначна пам’ятка Баварії. Він немов зійшов зі сторінок казки про прекрасних принцес, відважних принців і драконів. Цей замок надихнув багатьох відомих людей на створення прекрасних творів. Наприклад, співробітники компанії “Дісней” взяли його за зразок для замку Сплячої красуні. Туристи зі всього світу прагнуть особисто побачити пам’ятку. Історії та легенди замку Нойшванштайн не менш цікаві, ніж його архітектура. Вони додають загадковості і роблять відвідування цікавіше.

Короткий екскурс в історію

Цей замок був зведений за наказом короля Людвіга II. Майбутній монарх провів юнацькі роки в Баварії в замку Хоеншвангау. До 18 років він жив з батьками, але вже тоді прагнув до самоти у власних володіннях. Історія створення замку Нойшванштайна починається з 1868 року, коли почали готувати майданчик для його зведення.

Місце для своєї майбутньої резиденції Людвіг II вибрав неподалік від батьківського будинку на прямовисній скелі. Спочатку планувалося знести вершину, щоб підготувати плато. Потім територію розчистили, закінчили з дорожніми роботами, провели водопровід і заклали фундамент.

Монарх поставив перед будівельниками непросту задачу: побудувати Нойшванштайн в найкоротші терміни. Тому доводилося працювати і вдень, і вночі. Основна складність полягала в непростому розташування замку і складнощі у доставці будівельного матеріалу, якого потрібно велика кількість. Для цього у західній боку скелі був встановлений кран на паровій тязі.

До 1873 році були збудовані фортечні стіни, встановлені ворота, перші три поверхи замку. Через десять років будівельні та оздоблювальні роботи так і не були завершені. Навесні 1884 року Людвіг II змушений був оселитися в недобудованому замку. Але насолоджувався самотністю він недовго: в цілому він прожив там всього 172 дні. Його відсторонили від керування, перевели в лікарню, а через якийсь час, у 1886 році, він таємничим чином помер. Подейкують про самогубство, хоча остаточна версія досі невідома.

Але на цьому історія створення замку Нойшванштайн не закінчилася. Ще не були відбудовані західна тераса, купальні і церковні вежі. Повністю будівництво було завершено в 1891 році. Цікаво те, що замок побудували для усамітнення, а тепер це найбільш відвідувана пам’ятка Баварії, приносить прибуток у скарбницю.

Дивіться також:  Перша подорож у Стамбул: поради для самостійних мандрівників

Легенда про лицаря-лебедя

На створення цього дивовижного місця Людвіга Баварського надихнула легенда про лицаря-лебедя Лоенгріні. Це одна з найвідоміших історій замку Нойшванштайн. Сама назва перекладається як “Нова лебедина скеля (круча)”. Замок розташований в дивно мальовничому місці на неприступних скелях Альп. На їх тлі в оточенні темно-зелених високих ялин він здається воістину казковим.

Не дивно, що Людвіг II, який відрізнявся бурхливою уявою, мріяв створити місце, гідне такого лицаря, як Лоенгрін. Багато століть тому в Німеччині жив герцог Брабантский зі своєю прекрасною дочкою Ельзою. Одного разу посватався до неї гордовитий і честолюбний лицар Фрідріх Тельрамунд. Але Ельза відмовила йому, а герцог не став наполягати.

Коли батька дівчини не стало, Тельрамунд вирішив хитрістю одружитися на Ельзі. Дівчина почала волати до друзів і васалам свого батька, щоб вони захистили її. Але ніхто не наважувався вийти на поєдинок з Тельрамундом. І раптом з боку річки почувся мелодійний дзвін: всі побачили прекрасного лебедя, який везе човен. А на ній сидів сміливий лицар.

Він переміг Тельрамунда і на всі розпитування відповідав, що прийшов на допомогу до Ельзі. Вони полюбили один одного і зіграли весілля, але з однією умовою: дівчина не повинна була питати про ім’я і походження свого спасителя. Але з часом навколишні стали підігрівати цікавість Ельзи. І вона, порушивши клятву, запитала, хто ж він насправді.

Чоловік відповів, що він Лоенгрін, син Парсифаля і один з лицарів Круглого столу. Вони приходять, коли на землі твориться несправедливість. Лицарі можуть залишитися, якщо полюблять когось, але ні в якому разі не повинні називати свого імені. Після цього оповідання дістався лебідь і забрав Лоенгріна.

За задумом Людвіга II, замок Нойшванштайн повинен був стати ідеальним місцем для казкового лицаря-лебедя та його коханої дружини. Лебідь став його символом ще і тому, що він зображений на гербі роду Швангау, до якого належав батько Людвіга Баварського.

Тронний зал

Одна з цікавих історій замку Нойшванштайн пов’язана з тронним залом. Всього їх 360, кожен присвячений героям музичних творів Вагнера. Головний – тронний – оформлений у візантійському стилі. За задумом короля, він повинен був уособлювати зал Святого Грааля з твору “Парсіфаль” Вагнера.

Дивіться також:  Кращі парки розваг у Німеччині: рейтинг, огляд з фото

У цьому приміщенні високі стелі, підтримувані двома рядами колон. Внизу вони оброблені під порфір, а нагорі в якості декору використаний штучний лазурит. Ступені мармурових сходів обрамлені зображеннями 12 апостолів. Вони ведуть до ніші, в якій повинен був розташовуватися трон із зображенням хреста і герба Баварії. Але його не встигли встановити.

Для розпису стін були вибрані ранньохристиянські сюжети. На другому рівні колон розкішна позолочена люстра, що нагадує візантійську корону. Підлогу прикрашений мозаїкою зі сценами з грецької міфології. Легенди про Святий Грааль і Лицарів Круглого столу надихнули Людвіга II на створення цього казкового місця.

Співочий зал

Історія замку Нойшванштайн тісно пов’язана з Вагнером. Відомо, що Людвіг II захоплювався його талантом, тими казковими образами, які той втілював у своїх творах. Співочий зал був побудований для постановок опер знаменитого композитора.

Але в період правління короля не було дано жодного уявлення. Зате тепер тут щороку проводяться фестивалі класичної музики. Це самий розкішний, помпезний зал, присвячений Парсифалю. Він герой однієї з середньовічних легенд, лицар, який був наївним юнаків і став королем Грааля. На центральній картині, розташованої в цьому залі, зображено поява Парсифаля в замку Грааля.

Королівські покої

У королівських покоях Людвіг II проводив багато часу. Історія замку Нойшванштайн заснована на легендою про лицаря-лебедя та інших міфах Середньовіччя. Всі кімнати оформлені в єдиному стилі: дубові панелі, масивні меблі та штори з шовку.

Королівська спальня виконана в готичному стилі. Над його убранням працювали 14 майстрів протягом 4,5 років. Стіни прикрашені картинами, на яких показана трагічна історія кохання Трістана та Ізольди. А в декорі вітальні проглядається лебедина тема.

Архітектура

Але не тільки історія замку Нойшванштайн у Німеччині робить його особливо привабливим для туристів зі всього світу. Крім мальовничого місця розташування, окремої уваги заслуговує архітектура – вона справді унікальна.

Щоб дістатися сюди, потрібно пройти по звивистій дорозі до палацових воріт з високими вежами. Вони зведені з червоної цегли і контрастують з білосніжними стінами Нойшванштайна.

Спочатку відвідувачі потрапляють в Нижній двір, а піднявшись по сходах до Квадратної вежі, досягають Верхнього двору. Всередині можна помилуватися мальовничим садом, в якому є навіть штучна печера. По периметру Верхнього двору розташовані всі головні будівлі замку, серед яких Палата лицарів і Жіноча вежа. В центрі знаходиться сам замок у п’ять поверхів. Гострі шпилі башт спрямовані високо в небо, що робить їх ще вище. Різьблені вікна й балкони створюють казкову атмосферу.

Дивіться також:  Європейський квартал в Нячанге: де знаходиться, що подивитися

Внутрішнє оздоблення

Історія замку Нойшванштайн у Баварії тісно пов’язана з середньовічним епосом. Тому його внутрішнє оформлення поєднує в собі кілька часових епох. Все оздоблення більше схоже на декорації до казки – у них важко виділити єдиний стиль.

Крім перелічених приміщень замку, є і інші кімнати, не менш чудові. Наприклад, Великий салон, на оформлення якого надихнула легенда про лицаря-лебедя. Обстановка робочого кабінету більш стримана. Великий стіл, вкритий зеленим сукном з золотою вишивкою. В тон йому підібрані штори. Канцелярське приладдя відрізняються розкішшю та вишуканістю: вони зроблені зі слонової кістки і золота, прикрашені дорогоцінними каменями. За ширмою облаштована молитовня.

Екскурсії

Послухати історії та легенди замку Нойшванштайн у Німеччині можна в складі екскурсійних груп. Самостійно відвідувати головну пам’ятку Баварії не дозволяється. Замок закривають тільки на різдвяні свята. Влітку він відкритий з 9 до 6 вечора, взимку – з 10 до 6 вечора.

Найкраще його відвідувати восени і взимку, бо влітку з-за великої кількості туристів скорочують час екскурсій. Їх тривалість не більше півгодини. Гіди проводять їх на німецькій і англійській мовах. Додатково можна скористатися послугою аудіогіда. Краще всього купувати квитки заздалегідь, вартість можна уточнити на офіційному сайті.

Як дістатися

Приїхати сюди можна з міста Фюссен на поїзді. Або на автомобілі, відправившись в дорогу за надзвичайно мальовничій трасі. Також ходить рейсовий автобус.

Розказана коротко історія замку Нойшванштайн викликає у багатьох бажання подивитися на це казкове пишність. Він є втіленням мрій Людвіга II, що виріс в романтичній обстановці Альп і на казкових легендах про лицаря-лебедя і Святий Грааль. Нойшванштайн – це не тільки головна визначна пам’ятка Баварії, але й одне з найкрасивіших споруд у світі.