Ранні роки
Переїхавши до столиці, Веніамін Єрофєєв, не сподіваючись на державну стипендію, практично відразу приймає рішення влаштуватися на роботу, щоб мати можливість купувати його цікавить літературу та рідкісні видання.
Міцного північного хлопця з радістю беруть робочим на будівництво. На ній Єрофєєв буде працювати найближчі два роки, примудряючись знаходити час для підробітку вантажником і двірником в найближчому продуктовому магазині.
Всю зарплату Веніамін витрачає на придбання дефіцитної літератури в букіністичних магазинах, скуповує підписки та періодичні видання, витрачаючи вільний час на читання і роботу з цікавлять його творами.
Навчання
У 1955 році Веніамін Єрофєєв вступив на філологічний факультет Московського Державного Університету ім. М. В. Ломоносова. Перший рік навчався на «відмінно», присвячував себе лінгвістичної та літературній роботі, зробив кілька начерків наукових статей (які, втім, так і не були закінчені), підробляв помічником лаборанта на кафедрі слов’янських мов та русистики.
Наступний рік став для Веніаміна більш складним. Хлопець відчув у собі сильну тягу до творчості і став приділяти велику увагу роботі зі своїми ранніми літературними опусами. Він закинув навчання, перестав відвідувати лекції і практичні заняття, годинами сидячи в своїй кімнаті в гуртожитку і працюючи над рукописами, або ж гуляв по нічній Москві.
Приблизно в цей же час письменник пристрастився до алкогольних напоїв і став спускати всі наявні кошти в пивних і ресторанах, попутно ведучи активну літературну діяльність.
Така поведінка не могла не позначитися на успішності Єрофєєва. І після кількох університетських зборів, де йому надавалися «випробувальні терміни» і всілякі відстрочки, у 1957 році він був відрахований з університету за неуспішність та аморальну поведінку».
Веніамін Єрофєєв не став впадати у відчай і через два роки після відрахування подав документи в Орєхово-Зуєвський педагогічний інститут, куди був прийнятий в 1959 році. Тут майбутній письменник не провчився і роки – в 1960 році був відрахований з другого курсу з тим же формулюванням.
Подальші спроби продовжити навчання у Володимирському і Коломенському педагогічних інститутах також не увінчалися успіхом.
У 1963 році Єрофєєв остаточно відмовився від ідеї отримати вищу освіту.
