Походження слова
Найбільш поширений з варіантів походження – від французького слова valet. У перекладі воно означає “слуга, лакей” і сходить, у свою чергу, до старофранцузскому vaslet – васал. Іншими словами, в Середні століття валет – це васал якогось могутнього феодала.
Не тільки карта
Але є й інші значення слова “валет”. В Росії, і на це вказує Даль у своєму “Тлумачному словнику живої великоросійської мови”, воно було синонімом холопа, холуя. В Європі так називали чоловічого слугу, який зобов’язаний був надавати своєму панові послуги інтимного характеру: стригти волосся, бороду і вуса, голити, стригти йому нігті, доставляти додому, якщо той “трохи перебрав”, і навіть відчиняти кров, якщо буде потрібно. В Англії на цю посаду найчастіше наймали іноземців. Один з них навіть залишив записки про свою службу під назвою “Пригоди валета, написані ним самим”.
Деякі літературні персонажі, що складалися валетами, лакеями при своїх господарів, добре нам всім відомі. Досить назвати Паспарту з “Навколо світу за 80 днів” Жуля Верна, або Фігаро з “Одруження Фігаро” Бомарше. І вже точно більшість з нас в дитинстві зачитувалися “Трьома мушкетерами” Дюма і напевно пам’ятають вірних слуг головних героїв – Грімо, Мушкетона, Базена і Планше.
Багатьом відомий вислів “лягти спати валетом”, що означає розташування вдвох на одному ліжку, але головами в ногах один у одного. А на злодійському сленгу валет – це дурень. Є й ще одне значення – “особа, прислуживающее авторитетам злочинного середовища”.
У 1910 році група московських художників, серед яких були Кончаловський, Лентулов, Бурлюк і Малевич, заснували об’єднання під назвою “Бубновий валет”, що стало одним із законодавців мод у вітчизняній живопису передреволюційного періоду. Їхні близькі до лубочним яскраві, барвисті твори того часу, мабуть, цілком відповідали помітною фігурою красноромбового валета.
