Навчання в училище Вагановском
У Ленінграді талант молодої танцівниці не залишився непоміченим – на дівчину звернула увагу радянська балерина Наталія Дудинська. Вона запросила Валентину в клас вдосконалення, який вела у Вагановском училище.
Навчання тривало рік, і цей час Ганибалова згадує як саме голодне і холодне в житті. Мама, що залишилася в Узбекистані, не могла фінансово допомагати дочки, і дев’ятнадцятирічної балерині навіть не на що було купити зимовий одяг. В інтернаті училища їй видали пальто на ватині, а педагог Наталя Дудинська подарувала свої зимові чоботи.
Тим не менш у 1967 р. Валентина Ганибалова успішно пройшла клас удосконалення і була прийнята в Кіровський (нині Маріїнський театр.
Зліт
Після зарахування в трупу балерині відразу ж дали кілька головних партій у класичних балетах. Гоги Алексидзе, відомий грузинський балетмейстер, ввів її в вистава «Скіфська сюїта». Потім була провідна партія в балеті Олега Виноградова «Горянка». Валентина Ганибалова спочатку повинна була танцювати в кордебалеті, але через хворобу основних артисток була поставлена солісткою. Із завданням балерина впоралася феноменально.
За роки роботи в Кіровському театрі Валентина Михайлівна станцювала практично всю класику: їй давали головні партії в «Дон Кіхоті», «Легенді про кохання», «Баядерці», «Бахчисарайському фонтані», «Корсарі», «Кам’яному квітці», «Спартаку» і, звичайно, «Жизелі».
