Турецько-курдський конфлікт: причини, країни-учасниці, загальні втрати, командувачі

Початок партизанської війни

Спочатку конфлікт між Туреччиною і РПК розвивався у вигляді партизанської війни, яка почалася в 1984 р. Влада залучили для придушення повстання регулярну армію. У регіоні, де діяти турецькі курди, у 1987 р. було введено надзвичайний стан.

При цьому варто відзначити, що основні бази курдів розташовувалися в Іраку. Уряди двох країн уклали офіційну угоду, підписану Тургутом Озалом і Саддамом Хусейном, яке дозволяло турецьким військовим вторгатися на територію сусідньої країни, переслідуючи загони партизан. Протягом 1990 років турки провели кілька великих військових операцій в Іраку.

Арешт Оджалана

Одним із своїх головних успіхів Туреччина вважає захоплення лідера курдів Абдулли Оджалана. Операція була проведена ізраїльськими та американськими спецслужбами на території Кенії в лютому 1999 року.

Примітно, що незадовго до цього Оджалан закликав курдів піти на перемир’я. Після цього партизанська війна пішла на спад. На початку 2000 років бойові дії на південно-сході Туреччини практично повністю припинилися.

Оджалан опинився в Кенії після того, як був змушений покинути Сирію. Президент Хафез Асад під натиском Анкари попросив його поїхати. Після цього лідер курдів шукав політичного притулку, у тому числі в Росії, Італії та Греції, але безуспішно.

Після захоплення в Кенії був переданий турецьким спецслужбам. Був засуджений на смертну кару, яка під тиском світової громадськості була замінена довічним ув’язненням. Зараз йому 69 років, відбуває термін на острові Імрали, розташованому в Мармуровому морі.