Критика пристосуванства
Критики відзначали, що, створюючи образ поета-халтурника, писав про хвилях, які падали «стрімким домкратом», авторам вдалося піднятися до справжньої сатири. Під час одного з диспутів про автора «Гавриліади» говорив Маяковський Ст., відзначаючи, що персонажі, подібні Трубецькому, нерідко гніздяться у виданнях, рідко відвідуваних письменниками.
Літературознавці вважають, що, описавши автора «Гавриліади», сатирики затаврували пристосуванство, яке було їм ненависне і яке вони вважали псевдореволюционным. Однак, на їхню думку, справа тут полягає не в одній лише спритності Ляпіса-Трубецького. За його фігурою бачиться те, про що Салтиков-Щедрін говорив як про «загалом психологічному будові».
Версії про прототипах
Питання про прототипі Ляпіса-Трубецького на сьогоднішній день залишається неясним. Існує безліч різних версій.
Швидше за все, халтурник Ляпіс є не лише карикатурою на одного із знайомих і земляків автора, це і типаж, що відображає радянського поета, готового до негайного виконання кожного «соціального замовлення».
В невигадливих виршах Трубецького сучасники-літератори бачили і пародію на маститих авторів, наприклад, на В. В. Маяковського. А також на Осипа Количева, який був його послідовником. Справжнє прізвище останнього була Сиркес, в якій деякі вбачали співзвуччя з Никифором Ляпісом.
Існує версія, що, створюючи образ автора «Гавриліади», письменники могли використовувати статтю, опубліковану в 1927 р. в журналі «Сміхач». У ній йшлося про відомого поета, який розмістив об’єднані спільною темою вірші одночасно в багатьох виданнях.
Потрібно відзначити, що з приводу прототипу зазначеного героя існують й інші припущення.
