У західній традиції
Поняття стереотипу в західному суспільно-політичному дискурсі з’явилася з подачі У. Ліппмана, коли він у 1922 р. описав свою оригінальну концепцію громадської думки.
Згідно з його визначенням, під ним розуміється зразок сприйняття, властивий історичної спільності, за допомогою якого здійснюється фільтрація та інтерпретація інформації. Це відбувається в процесі пізнавання і розпізнавання навколишнього світу і ґрунтується на наявному соціальному досвіді.
Далі буде сказано про двох з функцій, які виконують стереотипи. Перший з них – це економія зусиль. Вона необхідна, так як при пізнанні світу спроба побачити всі речі в новому світлі, в подробицях, а не як типи і узагальнень, є дуже важкою, а часом-і неможливою.
Друга функція – це розмітка світу. Системи існуючих стереотипів можуть служити способом захисту положення людини в суспільстві. Вони дають упорядковану, несуперечливу картину світу, в якій зручно розміщуються звички, смаки, задоволення, здібності, надії.
Однак стереотипи можуть бути перешкодою для виникнення нових уявлень і думок. У кожного народу є свої стереотипні уявлення про людей, світі, інших культурах. Наприклад, уявлення, які є у росіян про чукчах, а у французької нації – про бельгійської.
