Словниковий склад мови – це… Визначення терміна, характеристика

Загальновживані слова з обмеженим вживанням

До загальновживаним належать такі слова, які використовуються розуміються носіями російської мови без територіальних, професійних, соціальних обмежень. Вони включають в себе: більшість іменників (літо, сніг, гра, вогонь, стіл, суп), дієслів (бігти, дихати, робити, писати, світитися), прикметників (синій, близький, правий, англійська, весняний, радісний), прислівників (боляче, соромно, зрозуміло, прекрасно, солодко), майже всі займенники, числівники та службові частини російської мови.

Слова з обмеженим вживанням в основному зустрічаються в певній місцевості або використовуються в окремих соціальних групах, об’єднаних спільними інтересами, професією, заняттям. Їх можна розділити на наступні категорії:

1. Терміни. Використовуються для точного тлумачення смислу певних явищ і понять. Терміни характеризуються однозначністю і повною відсутністю експресивно-емоційного забарвлення. Приклади:

  • Музика: бекар, фуга, мінорний тон, увертюра, домінанта.
  • Математика: диференціал, косинус, гіпербола, відсотки, інтеграл.
  • Медицина: епікриз, стенокардія, анамнез, ін’єкція, лапароскопія.
  • Будівництво: адгезія, газобетон, стяжка, кельма, теодоліт.

2. Діалектизми. В основному вживаються жителями певної місцевості, за межі якої виходять рідко. Приклади:

  • Брянська область: кумарити (дрімати або спати), гайно (безлад).
  • Іркутська область: бурагозить (конфліктувати), вілок (капустяний качан).
  • Волгоградська область: растыка (незграбний чоловік), куля (зібрані в пучок волосся).
  • Примор’я: втариться (щось купити), набка (набережна).

3. Профессионализмы. Вживаються людьми певної професії. У програмістів: кодер, бите посилання, кряк, сітка, гвинт. У поліграфістів і видавців: лід, шапка, підвал. У військових: калаш, каптерка, граник, целкость, губа. У музикантів: саундтрек, фанера, кавер, лабух, наживо.

4. Жаргонізми. Є сукупністю розмовній мові людей, притаманні певним соціальним групам, не належать до літературної мови, але найчастіше автори використовують їх у художніх творах, щоб надати героям специфічну експресивну забарвлення. Існує жаргон злочинців (баклан, мент, особняк), молоді (чувак, музло, герла), школярів (физра, ботан, домашка), сленг футбольних фанатів (договірняк, абик, ногомяч).