Синоніми
Серед них можна знайти такі, як:
- дослідження;
- контроль;
- розслідування;
- редагування;
- випробування;
- іспит;
- розбір;
- експеримент;
- проба;
- розгляд;
- розгляд;
- обстеження;
- ревізія;
- перегук;
- огляд;
- тестування;
- відстеження;
- огляд;
- звірка;
- діагностика;
- обкатка;
- апробація;
- простежування:
- аудит;
- інспектування;
- редактура;
- вивірка;
- контролювання;
- визитация;
- верифікація;
- саундчек;
- рекапитуляция;
- юстирування;
- аудіювання;
- тарування;
- огляд;
- валідизація;
- бракераж;
- інспекція;
- спостереження;
- вивішування;
- нагляд;
- перегляд;
- повірка;
- налагодження;
- врахування;
- бойове хрещення.
Щоб краще засвоїти, що таке перевірка, слід звернутися до походження цієї лексичної одиниці.
Етимологія
Слово утворилося шляхом додавання приставки «про» та іменника «віра».
Що стосується приставки, то її значення: «раніше», «перед», «крізь», «через», «мимо», «далі». Вони відомі філологам ще з найдавніших новгородських грамот, написаних на бересті в 11-12-му століттях.
Приставка збереглася і в інших сучасних слов’янських мовах, наприклад, українською, болгарською, білоруською, чеською. Вона зафіксована і в стародавньому загальнослов’янську книжною мовою, тобто в старослов’янському. У зв’язку з цим етимологи впевнено відновлюють таку праслов’янську форму, як pro.
У іменника «віра» у словнику є такі значення, як:
- Відрізняється особливою глибиною переконаність людини в неминучості або істинності існування чого-небудь, яка не вимагає жодних обґрунтувань чи доказів.
- Довіра до чого-небудь або кому-небудь.
- У релігійному розумінні – переконаність у тому, що Бог існує.
- Приналежність до якої-небудь релігії, повне визнання її догматів, обрядів і традиції, релігія, конфесія.
У християнстві під вірою розуміють возз’єднання людини і Бога. Воно виникає з придбаного реального досвіду. В “Повісті тимчасових років” поняття «віра» характеризується такими епітетами, як права і непорочна, істинна, Божа.
Іменник «віра» сходить до праслов’янської формі věra, від якої в числі інших сталися:
- давньоруське, старослов’янське «вѣра»;
- російське «віра»;
- болгарське «вяра»;
- українське «віра»;
- словенське vera;
- сербохорватської bjepa;
- чеське vira;
- польське wiara;
- верхнелужское і нижнелужское wjera.
Спільнослов’янська věra, на думку дослідників, бере початок від індоєвропейської основи wer, що означає «істина». Від останнього також відбуваються:
- авестийский дієслово var – «вірити» і іменник varana – «віра»;
- осетинський дієслово urnyn – «вірити»;
- древневерхненемецкое іменник wara – «вірність, правда, милість», прикметник wâr – «вірний, правдивий»;
- давньоісландське іменник var – «урочиста обіцянка, обітниця»;
- древнеирландское прикметник fir – «правдивий, істинний»;
- латинське прикметник verus – «правдивий, істинний»;
- готські дієслова: tuzwerjan – «сумніватися», unwerjan – «прикро»;
- німецький іменник wahr – «правда».
