Робота з трупою
Ми не будемо зараз говорити дурниці з розряду “хороший актор з будь-якою роллю впорається”. Це не так, і в цьому немає нічого поганого. А вся справа в тому, що навіть самий талановитий, самий обдарований артист має свій особливий образ, свій голос, свою індивідуальну зовнішність, вік, зрештою, і ці фактори або дозволяють виконати конкретну роль, або забороняють. Хороший сценарист завжди бачить того чи іншого актора в конкретної ролі. Він може зіставити сценічний образ артиста і амплуа, яке на нього потрібно буде “надіти”. Додаткову корекцію цього процесу роблять самі актори. Вони або погоджуються на ролі, якщо бачать, що вони їм підходять, або відмовляються, якщо щось не влаштовує.
Складові образу
Якщо ми говоримо про сценічний образ, який актор створює особисто для себе, то строгих обмежень в одязі, макіяжі бути не може. Ці моменти просто коригуються рамками певного стилю. Але якщо мова йде про те образі, який вже виходить в результаті злиття таланту актора і того характеру, який описаний в сценарії, то важливо відзначити кілька складових. До них відносяться:
- Поведінка і зовнішній вигляд.
- Грим.
- Сценічний образ костюма, тобто те вбрання, яке прописано в сценарії. Тут є невелика обмовка. Якщо ставиться спектакль по п’єсі, і в творі чітко сказано, що на героя надіто, важливо слідувати цьому. Якщо ж таких описів немає, костюм підбирається у відповідності з характером персонажа.
- Динаміка тіла і пластику.
- Жести.
- Міміка.
- Родзинка. Тут у нас знову обмовка. Буває, що в п’єсі персонаж описаний прісно, в ньому немає нічого особливого. Бути може, так було задумано, або ж автор не зумів надати конкретному герою ті чи інші риси. В таких випадках той самий сценічний образ, який актор носить з собою завжди, і необхідний. Він заповнює собою ту порожнечу, яка є у героя, робить його більш об’ємним і багатогранним, незабутнім і унікальним.
