Про озброєнні
В якості основної зброї в САУ-100 використовували 100-міліметрову нарізну гармату Д-10С 1944 року випуску. Бронебійний снаряд, випущений з даного знаряддя, до мети рухався зі швидкістю 897 м/с. Показник максимальної дуловою енергії склав 6,36 МДж. Це знаряддя мало напівавтоматичним горизонтальним клиновим затвором, електромагнітних і механічних спусками. З метою забезпечити плавну наведення по вертикалі Д-10С оснастили пружинним компенсуючим механізмом. Для противідкатних пристроїв розробник передбачив гідравлічний гальмо-откатник і гідропневматичний накатник. Розташували їх з обох боків над стовбуром. Загальна вага знаряддя, затвора і відкриває механізму склав 1435 кг. Встановили гармату на лобову плиту рубки на подвійні цапфи, що давало можливість виробляти наведення у вертикальній площині в межах від -3 до +20 градусів і в горизонтальній – +/-8 градусів. Наведення знаряддя виконувалося ручним підйомним секторним і поворотним гвинтовим механізмами. Під час пострілу Д-10С откатывалось на 57 див. Якщо потрібно виконати пряму наводку, екіпаж застосовував телескопічний шарнірний приціл ТШ-19 з чотирикратним збільшенням. Дана система забезпечувала видимість в полі зору до 16 градусів. З закритої позиції застосовувалися панорама Герца і бічній рівень. Протягом однієї хвилини з основного знаряддя можна було зробити до шести пострілів. Крім того, для бойового екіпажу додавалися два 7,62-міліметрових пістолета-кулемета ППШ-41, чотири протитанкові гранати і 24 ручних осколкових протипіхотних оборонних Ф-1. Надалі ППШ замінили на автомат Калашникова. Як стверджують фахівці, у Велику Вітчизняну екіпаж САУ-100 в рідкісних випадках міг застосовувати додаткові ручні кулемети.
