Про прийняття нового стилю
В новому для слов’ян стилі відбилося особливе світобачення, яке відображало космічність людини, безособовість. Людина і природа не були протиставленнями один одного. Культура з природою були в гармонії, і людина не був центральною фігурою.
Монументальний історизм
Саме ці ідеї сповна позначилися в стилі церковного мистецтва Русі – монументальному историзме. Він отримав поширення у X-XIII століттях. Досвід Візантії був перенесений на світогляд варварського соціуму.
Примітно, що в загальному європейському романському стилі, в руслі якого розвивалося російське церковне мистецтво до монголо-татарського ярма, також слабо виражалася особистість. У кожному спорудженні тієї епохи відображається народне створення крізь призму християнських ідей. Людина прагнув відчути себе в ролі культурного елемента, домогтися відчуття цілісності.
Коли до влади прийшов Ярослав Мудрий, найбільш великі російські міста обзавелися своїми Софійськими соборами. Вони були зведені в Києві, Новгороді, Полоцьку. Навчання російських майстрів відбувалося у грецьких умільців.
В епоху феодальної роздробленості XII-XV століть місцева знать вибирала національні форми. Тоді в образотворчому, архітектурному, церковно-співочому мистецтві все яскравіше проявляються характерні для конкретної місцевості особливості. Розпалося перш єдину державу, і в кожному його острівці з’явилося своє. Це відбилося на мистецтві, став тепер різноманітним.
У живопису Володимира і Новгорода проявляються традиції Візантії – аристократизм ліній, образів і відтінків. Нерідко запрошували до роботи майстра з Греції. На архітектуру вплинули романські традиції. Часом тут свій слід залишали німецькі майстри. Крім цього, у ряді найвідоміших дійшли до наших днів пам’ятників – Успенському, Дмитрівському соборах – відбився вплив язичників. Тут фігурують священні птахи, дерево, образ людини не домінує. Це є відображенням менталітету людини тієї епохи.
Але в Новгороді і Пскові в боротьбі князів з боярами перемагають останні, на відміну від інших російських міст тієї епохи. І тут храми відрізняються значною мірою від володимирських. Тут приземкуваті храми, їх яскраві кольори. Звірі і люди потопають в орнаментах, які так любили народні майстри.
