Романтизм в російській літературі
Прийнято вважати, що в російській літературі романтизм вперше з’являється у творчості В. А. Жуковского. Російський романтизм відрізняється свободою від умовностей класицизму, створенням балад і романтичної драми. Твори цього напряму стверджують нове уявлення сутності і значення поетів, їх творчості, визнається не тільки самостійність, але й засіб вираження вищих цілей, прагнень людини.
До російським поетам-романтикам відносяться К. Н. Батюшков, Е. А. Баратинський, ранній А. С. Пушкін. Вершиною романтизму в літературі вважається творчість М. Ю. Лермонтова.
Особливості романтичного пейзажу
Пейзаж в літературі романтизму служить не тільки засобом створення світу, протилежної реальності, але і відповідає характеру головного героя, сповненого страждань, меланхолії, надій і бунту. Більш того, зображення природи в літературних творах початку дев’ятнадцятого століття служить засобом вираження центральної теми ідейно-художнього напряму – боротьба мрії і реальності. Також є символом душевного потрясіння і в деякій мірі відтіняє внутрішній стан персонажа.
Яскравим прикладом використання романтичного пейзажу як засобу виразності може послужити поема М. Ю. Лермонтова “Мцирі”.
Головний герой тікає з монастиря під час грози – свідоцтво волелюбних прагнень персонажа. Природа Кавказу служить відображенням світу героя, його характеру, вона також необузданна, непохитна, вільна.
Використання грози в описі пейзажу в літературі доби романтизму є символом свободи і непохитності.
Втеча для головного героя поеми є не тільки звільненням від монастирського полону, але і початком втілення його цілей – повернення додому, набуття душевного спокою. Хоч йому і не вдалося повернутися додому, але юнак вперше за все своє життя пізнав свободу. Поранений барсом і знаходиться на смертному одрі головний герой не шкодує про свою долю, адже він зміг вирватися з сірих стін своєї клітки, пізнати красу навколишнього світу, природи, хвилинної, але все-таки незалежності.
