Полонізація і окатоличення
Коли ВКЛ почала зближуватися з Польським королівством, переймаючи його звичаї і культурні традиції, для православ’я у Білорусі почалася важка епоха. Після об’єднання двох держав в єдину річ Посполиту в XV столітті, польські власті почали процес полонізації (ополячення) східнослов’янського православного населення України та Білорусі. Предків сучасних білорусів і українців – фактично російських людей – буквально змушували ставати поляками і приймати католицизм. Цей складний соціально-політичний та культурно-релігійний процес в підсумку і призвело до утворення окремих русинської (української) і литвинской (білоруської) ідентичностей.
Після Кревської і Люблінської уній до всього букету релігій у Білорусі додалося ще й грекокатоличество, або уніатство. Уніати були православними, що зберегли свій літургійний обряд, церковний стиль і характерну храмову архітектуру, але при цьому поклявшиеся у вірності Папі римському. Після того як литовські князі прийняли на службу колишніх монголо-татарських воєвод, виділивши їм маєтки на території Білорусі, західна частина білоруських земель швидко обросла мальовничими мечетями та мінаретами. Велике скупчення євреїв в таких містах, як Мінськ, Орша, Брест і Могильов, надавали всьому ансамблю релігійно-культурного життя в Білорусі особливий насичений колорит.
