Повалення культу особи і застою
Смерть Сталіна в 1953 році стала трагедією для багатьох радянських громадян, які жили в умовах культу особи. Новим правителем став Хрущов. На XX з’їзді КПРС він оприлюднив документи, які підтверджували злочини Сталіна проти свого народу, зокрема, йшлося про репресії. Почався процес розвінчання культу особистості.
Правління Хрущова в історії Радянського Союзу асоціюється з “відлигою”. Багато уваги приділялося сільськогосподарського питання, був оголошений курс на мирні відносини з капіталістичними державами. У 1961 року радянська держава першим у світі відправила людину в космос. Політ здійснив Юрій Гагарін.
При цьому вже в 1962 р. ситуація погіршилася. З-за Карибської кризи відносини між СРСР та США загострилися до межі. Світ опинився на порозі ядерної війни. Хрущов і американський президент Кеннеді були в кроці від відкритого протистояння, однак питання вдалося вирішити дипломатичними методами.
У 1964 р. Хрущова усунули від влади, а на його місце прийшов Леонід Брежнєв. Його правління почалося з економічних реформ, які виявилися неефективними. Настала стабільність, яка незабаром переросла в епоху застою.
Після смерті Брежнєва у 1982 році новим генсеком став Юрій Андропов. Залишаючись головою держави менше року, він помер. Близько року до своєї смерті Радянським Союзом керував Костянтин Черненко. Так звана епоха “кремлівських старців” закінчилася, коли у 1985 році генеральним секретарем став Михайло Горбачов.
