Радянська держава була фактичним попередником сучасної Російської Федерації. Воно проіснувало з 1922 до 1991 роки. В цей період займало значну площу території Східної Європи, частини Східної, Центральної і Північної Азії. Варто зазначити, що країна пройшла через безліч потрясінь, збільшивши більш, ніж в 50 разів національні багатства. У 40 разів зросла кількість студентів вузів. На початку перебудови національний дохід становив 66 % від аналогічного показника США. Однак у період з 1985 по 1991 роки в країні була оголошена перебудова. Відбулися політичні та економічні зміни призвели до дестабілізації суспільства, підірвали економіку. Це стало одним з ключових чинників, які сприяли розпаду країни.
Передісторія
До утворення радянського держави приблизно на цій же території розташовувалася Російська імперія. Це була монархія, якій на початку XX століття правил Микола II.
Країна була дуже консервативною, суспільство потребувало змін, але влада на них не вирішувалися. Революція 1905 року стала першим тривожним дзвінком. Її основні причини – порушення прав робітників, нестача землі селянам, відсутність конституції і парламенту. Монархія до 1907 році зуміла впоратися з заворушеннями в країні. Царю довелося піти на поступки. З’явилася Державна дума, в імперії почалися реформи, а самодержавство було обмежено.
Перша Світова війна, що почалася в 1914 році, погіршила і без того нестабільний стан в державі. Вона мала важливі наслідки для Європи, так як своє існування припинили відразу чотири імперії. Крім Російської, це Австро-Угорська, Османська та Німецька.
Революції 1917 року
В 1917 році народ, незадоволений низькою ефективністю реформ і тривалою участю у війні, вийшов на Лютневу революцію. Вважається, що саме вона стала безпосереднім початком радянського держави. Монархія була повалена, Микола II заарештований. Згодом він буде розстріляний з родиною влітку 1918 року.
Після повалення імператора у країні установилося Тимчасове уряд. Але йому не вдалося навести порядок. Це призвело до активації різних політичних рухів, все закінчилося ще однією революцією в жовтні. Влада перейшла в руки більшовиків. Згідно їх філософії, керівництво країною повинно було виявитися в нижчих станів, виконавчі функції контролювали народні комісари. Першими кроками більшовицького уряду стали декрети про вихід з війни і земельна реформа, що позбавила поміщиків власності.
Громадянська війна
Відбувся державний переворот призвів до серйозного розколу в суспільстві. У 1918 році почалася Громадянська війна.
Її основними учасниками були “білі” – прихильники старого ладу, які намагалися повернути колишню систему управління. Вони прагнули скинути більшовиків.
На противагу їм виступали “червоні”. Їх метою було встановлення комунізму, повна ліквідація монархії. Останні вийшли переможцями з цього протистояння.
Утворення СРСР
Створення радянського держави офіційно відбулося 29 грудня 1922 року, коли був підписаний відповідний договір. Вже 30 грудня був проведений перший Всесоюзний з’їзд, який його ратифікував. Радянська держава праву приділяло велику увагу. У 1924 році була прийнята перша конституція.
Після створення радянського держави влада сконцентрувалася в руках комуністичної партії. Вищими органами управління стали Центральний комітет і Політбюро. Саме останній приймав постанови, які були для всіх обов’язковими до виконання. Юридично всі його члени були рівні, але фактично керівництво на себе узяв лідер більшовиків Володимир Ленін, який приймав найважливіші рішення.
Незабаром після утворення держави Радянський Союз Ленін тяжко захворів. Почалася боротьба за владу, так як сам він уже не міг повноцінно керувати країною. Членами Політбюро в той час були Троцький, Сталін, Томський, Риков, Каменєв і Зінов’єв. Саме вони в період з 1922 по 1925 роки, по суті, керували радянським державою.
Боротьба за вплив
Боротьба за владу привела до розколу. Сталін, Каменєв і Зінов’єв виступили проти Троцького. До кінця 1923 року той активно критикував цю трійцю, вимагаючи рівності серед однопартійців. В результаті його оголосили ворогом народу. Він був відправлений у заслання, а потім і зовсім вигнали з СРСР. У 1940 році його вбив у Мексиці агент НКВС.
У 1924 році Ленін вмирає. На XIII з’їзді Крупська хоче оприлюднити “Лист до з’їзду”, написане її чоловіком незадовго до смерті. Однак приймається рішення, що воно буде зачитано лише на закритому засіданні. В ньому Ленін дає характеристики кожного зі своїх соратників. Зокрема, відзначає, що Сталін зосередив у себе занадто багато влади, якої не зможе розпорядитися. Кандидатуру Троцького він називав найкращою для управління державою Радянська Росія.
Позбувшись від Троцького, Сталін звинуватив Зінов’єва і Каменєва у спотворенні ідей Леніна, зробивши все, щоб їх оголосити ворогами народу. Він сам критикує капіталізм, проповідуючи ідеї соціалізму. У суспільстві стає все більше його прихильників, які підтримують плани з розвитку.
У 1927 році опозиція Троцького, Зінов’єва і Каменєва була остаточно ліквідована. До 1929 року Сталін сконцентрував всю владу в своїх руках.
Індустріалізація та колективізація
У 1920-ті роки в історії радянської держави почалася епоха індустріалізації. Для цього потрібні були значні кошти, які було вирішено отримати за рахунок експорту за кордон пшениці та інших товарів. З-за цього перед колгоспниками ставили непосильні плани по збору врожаю, який потрібно було віддавати державі. Це призвело до зубожіння селянства, голоду в 1932-1933 роках. Після цього влада перейшли на більш щадний режим, який став продовженням Непу.
У той час у країні спостерігався значний економічний ріст. ВВП зріс на 6 % у період з 1928 по 1940 роки. Невдовзі Радянський Союз виявився лідером за обсягом промислового виробництва. Один за іншим будувалися хімічні, металургійні й енергетичні підприємства. При цьому рівень життя був надзвичайно низьким, особливо серед селян.
З 1930-х років внутрішня політика радянської держави ґрунтується на колективізації. Вона представляла собою об’єднання господарств селян у централізовані колгоспи. Це призвело до скорочення тваринницької та сільськогосподарської продукції. В регіонах навіть піднімалися збройні повстання, які були жорстоко придушені.
Кількість продуктів суворо обмежена. Їх видають за картками. Часткова скасування карток сталася тільки в 1935 році.
Кінець 1930-х років – кривавий період радянської держави, коли в країні проходять масові репресії. Знищення політичних опонентів більшовики почали відразу після Громадянської війни. Жертвами репресій були поміщики, меншовики та есери. Найбільшого масштабу репресії досягли в 1937-1938 роках.
Історики вважають, що в той час були знищені сотні тисяч радянських громадян, мільйони вирушили до табору. Більшість звинувачували у контрреволюційній діяльності і зраді Батьківщині.
Зовнішня політика
У зовнішній політиці СРСР різко змінив курс після того, як в Німеччині до влади прийшов Гітлер. Якщо до цього з цією країною були тісні стосунки, то тепер Радянський Союз з Францією і Англією почав об’єднувати зусилля, щоб протистояти фашизму. При цьому у відкрите протистояння з німецьким урядом Сталін не вступав.
Перед Другою світовою війною лідер радянського держави закликав усі країни налагоджувати стосунки між собою. У серпні 1939 року був укладений договір з Німеччиною про ненапад, відомий як пакт Молотова-Ріббентропа.
Коли почалася Друга світова війни, Радянський Союз почав займати території Білорусії і Західної України, які були частиною Польщі. Також СРСР анексував Латвію, Естонію та Литву, розмістивши свої військові бази. Слідуючи з укладеною угодою, Німеччина закривала на це очі. При цьому саме фашисти були ініціаторами Другої світової війни, яка почалася з їх вторгнення в Польщу.
Радянський Союз розпочав війну з Фінляндією. За 4 місяці СРСР поніс значні технічні та військові втрати.
Історики вважають, що саме після цієї невдачі Сталіна у Фінляндії Гітлер вирішив напасти на Радянський Союз, вважаючи, що Червона Армія не представляє для нього загрози.
Війна з фашизмом
22 червня 1941 року Німеччина порушила договір про ненапад, вторгшись на територію СРСР без оголошення війни. За короткий період ними були окуповані значні території на заході Радянського Союзу, фашистський режим до того моменту був встановлений практично по всій Європі.
Червона Армія під керівництвом маршала Жукова під Москвою перейшла в контрнаступ. Переломними стали Курська і Сталінградська битва, в яких німці зазнали поразки. Після цього для багатьох результат війни став ясний.
8 травня 1945 Німеччина капітулювала. Гітлер покінчив з собою приблизно за тиждень до цього.
Ця війна забрала життя від 55 до 70 млн. осіб.
Після перемоги Радянського Союзу у багатьох країнах Східної Європи встановився режим компартії. У світі намітилася двуполярность, так як все більшу вагу набирав головний супротивник СРСР – США. Почалася холодна війна, яка виражалася у промислової, військової і космічної гонки.
Повалення культу особи і застою
Смерть Сталіна в 1953 році стала трагедією для багатьох радянських громадян, які жили в умовах культу особи. Новим правителем став Хрущов. На XX з’їзді КПРС він оприлюднив документи, які підтверджували злочини Сталіна проти свого народу, зокрема, йшлося про репресії. Почався процес розвінчання культу особистості.
Правління Хрущова в історії Радянського Союзу асоціюється з “відлигою”. Багато уваги приділялося сільськогосподарського питання, був оголошений курс на мирні відносини з капіталістичними державами. У 1961 року радянська держава першим у світі відправила людину в космос. Політ здійснив Юрій Гагарін.
При цьому вже в 1962 р. ситуація погіршилася. З-за Карибської кризи відносини між СРСР та США загострилися до межі. Світ опинився на порозі ядерної війни. Хрущов і американський президент Кеннеді були в кроці від відкритого протистояння, однак питання вдалося вирішити дипломатичними методами.
У 1964 р. Хрущова усунули від влади, а на його місце прийшов Леонід Брежнєв. Його правління почалося з економічних реформ, які виявилися неефективними. Настала стабільність, яка незабаром переросла в епоху застою.
Після смерті Брежнєва у 1982 році новим генсеком став Юрій Андропов. Залишаючись головою держави менше року, він помер. Близько року до своєї смерті Радянським Союзом керував Костянтин Черненко. Так звана епоха “кремлівських старців” закінчилася, коли у 1985 році генеральним секретарем став Михайло Горбачов.
Перебудова
У 1985 р. Горбачов оголосив курс на перебудову.
У радянських громадян з’явилося безліч свобод. Якщо раніше політичний лад був тоталітарним, то тепер наближався до демократії.
Розпад СРСР
Багато реформи Горбачова призвели до негативних наслідків. З 1989 р. по всій країні почалися національні конфлікти. Економічна криза призвела до повернення карткової системи.
8 грудня 1991 року було підписано Біловезьку угоду, яка офіційно припинило історію СРСР.
